ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №826/2958/14
адміністративне провадження №К/9901/8282/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (судді: Земляна Г.В. (головуючий), Межевич М.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/2958/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000602204 від 17.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 107 541,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 771,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Тру Кам» мали реальний характер, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з зазначеним контрагентом є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 вказані вище рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, у задоволенні позову Товариства відмовлено.
6. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Тру Кам», оскільки встановлені обставини справи в своїй сукупності не підтверджують фактичного вчинення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит. Крім того, суди вказали про наявність вироку щодо фіктивного підприємництва відносно посадової особи контрагента позивача - ТОВ «Тру Кам», а отже первинні документи підписані такою особою не можуть вважатись такими, що підтверджують реальність господарських операцій, що в свою чергу підтверджує доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій та правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, а також нарахування фінансових (штрафних) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від № 833/26-53-22-04-21 від 30.09.2013, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Тру Кам», під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 401 729,00 грн та занижено податок на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 107 541,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ «Тру Кам» не спричинили настання реальних правових наслідків.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Тру Кам» відбувались у межах укладеного договору надання послуг.
Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання робіт від контрагента було надано копії первинних документів, зокрема, договір, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень, червень 2013 року.
Судами також встановилено, що усі документи від імені контрагента позивача ТОВ «Тру Кам», підписані ОСОБА_6, та складені після червня 2015 року.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України. Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими особами зареєстрував ТОВ «Тру Кам» на імя ОСОБА_6, без мети здійснення підприємницької діяльності.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У доводах касаційної скарги та додаткових поясненнях позивач цитує норми матеріального та процесуального права, які, на думку скаржника, полягають у неправильній правовій (юридичній) оцінці судами попередніх інстанцій встановлених обставин справи, зокрема скаржник вказує на ненадання судами оцінки доказам, які були надані в підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Тру Кам». Також скаржник вказує на те, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків за господарськими операціями з ТОВ «Тру Кам».
В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано, позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
11. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
12.2. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
12.3. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
13. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
13.1. Стаття 1.
13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
13.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
13.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
14.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
14.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відпов