ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
Київ
справа №495/7135/16-а
провадження №К/9901/21137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 495/7135/16-а
за позовом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Яковлєва О. В., суддів: Бойка А. В., Танасогло Т. М.
І. Суть спору
1. У вересні 2016 року Білгород-Дністровська міська рада Одеської області (далі - Білгород-Дністровська міська рада) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГТУЮ в Одеській області) про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 серпня 2016 року та постанови про накладення штрафу від 23 серпня 2016 року у ВП № 51506142.
2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваних постанов як таких, що прийняті за умов ужиття позивачем усіх належних заходів задля виконання судового рішення.
2.1. Стверджує, що з метою добровільного виконання судового рішення та враховуючи, що розпоряднику інформації необхідно підготувати 110 аркушів копій документів (односторонній друк) та 24 аркуші документів (двосторонній друк) на задоволення запиту на отримання публічної інформації, позивачем у відповідності до вимог законодавства направлено ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_1 від 07 червня 2016 року для здійснення оплати фактичних витрат на копіювання або друк документів у розмірі 210,28 гривень. Разом з цим роз'яснено й те, що відповідь на запит не надається у разі повної або часткової відмови запитувача від оплати витрат, пов'язаних із наданням відповіді за запитом на інформацію.
2.2. Позивач наголошує, що рахунок № НОМЕР_1 від 07 червня 2016 року запитувачем ОСОБА_2 не оплачений, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення запиту, у зв'язку з чим, на думку позивача, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 серпня 2016 року та постанова про накладення штрафу від 23 серпня 2016 року у ВП № 51506142 підлягає скасуванню.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 02 червня 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 495/603/16-а видано виконавчий лист про зобов'язання Білгород-Дністровської міської ради розглянути запит ОСОБА_2 від 15 грудня 2015 року шляхом надання йому відповіді у відповідності та у строки визначені законодавством України.
4. З метою добровільного виконання вказаного судового рішення, Білгород-Дністровською міською радою повторно розглянуто отриманий від ОСОБА_2 запит на інформацію, внаслідок чого листом від 06 червня 2016 року повідомлено останнього про необхідність оплатити фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком інформації.
5. На підставі заяви стягувача від 21 червня 2016 року про примусове виконання рішення суду головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області прийнято постанову ВП № 51506142 про відкриття виконавчого провадження від 23 червня 2016 року, а також надано строк для її самостійного виконання.
6. Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження отримано Білгород-Дністровською міською радою 30 червня 2016 року.
7. При цьому, Білгород-Дністровською міською радою 04 липня 2016 року після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, в межах встановлено 7-денного строку, повідомлено відповідача про стан виконання судового рішення та зазначено, що за наслідком розгляду відповідного запиту ОСОБА_2 надано час для сплати витрат пов'язаних з копіюванням або друком запитуваної інформації.
8. В подальшому Білгород-Дністровська міська рада надіслала відповідачу лист від 12 серпня 2016 року, в якому повідомлено, що у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням або друком, останньому відмовлено у наданні запитуваної інформації.
9. 23 серпня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області прийнято постанову про стягнення з Білгород-Дністровської міської ради виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн. та постанову про накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн. за невиконання без поважних причин вимог виконавчого документу.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року в позові відмовлено.
11. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2017 року скасував постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року та прийняв нову, якою позовні вимоги задоволено.
12. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно не виконано судове рішення, яке набрало законної сили, а тому виконавчою службою правомірно прийнято оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та накладення штрафу.
13. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про виконання відповідачем виконавчого документу в добровільному порядку, оскільки судом зобов'язано Білгород-Дністровську міську раду повторно розглянути отриманий від ОСОБА_2 запит на інформацію, а не безумовно надати запитувану інформацію.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.
15. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, приписів пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3, оскільки постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
22. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 606-XIV).
23. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
24. Статтею 17 Закону № 606-XIV обумовлено, що примус