ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
м.Київ
справа №804/5625/14
адміністративне провадження №К/9901/6059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П., суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. (судді: Божко Л.А., Лукманова О.М., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Межівської районної державної адміністрації, що полягає у неприйнятті рішення про виділення позивачу 1,7938 га землі та зобов'язати Межівську районну державну адміністрації прийняти рішення про виділення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно виділено йому земельну ділянку меншої площі ніж та що зазначена в сертифікаті на земельну частку (пай).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення про виділення позивачу додаткових 1,7938 га землі та зобов'язано відповідача прийняти рішення про виділення позивачу додаткових 1,7938 га та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що норми Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій носять рекомендаційний характер та не містять посилань на те, що в залежності від зміни вартості виділеної земельної ділянки земельної ділянки залежить її площа, а також будь-яких посилань на коефіцієнт індексації.
Крім того, сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом що засвідчує право особи на земельну частку й містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого 26.03.1997р. ОСОБА_2, яким право на земельну частку (пай), що передувала у колективній власності, становила 5,90 умовних кадастрових га. (а.с.9,10)
Згідно договору дарування №1006 від 17.05.2000р. сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого 26.03.1997р. ОСОБА_2 подаровано позивачу.
Розпорядженням голови Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №49/3-р-05 від 25.02.2005р. виділено в натурі (на місцевості) згідно Схеми поділу земельних ділянок на окремі частки (паї) земельну ділянку позивачу площею 4,1062 га.
24.12.2007р. позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, площею 4,1062 га., розташованої на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.(а.с.10-11)
Позивач 08.10.2013р. звернувся до відповідача з заявою про прийняти рішення про виділення земельної ділянки (додаткової) площею 1,7938 га згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 26.03.1997р.
Листом відповідача від 31.10.2013р. № 902/13-31 позивача повідомлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 26.03.1997р. розмір земельної частки (паю) позивача становить 5,90 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) становить 22 854,00 грн. без урахування коефіцієнта індексації. Виділено в натурі (на місцевості) згідно Схеми поділу земельних ділянок на окремі частки (паї) 4,1062 га та видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вартість земельної ділянки становить 22 854,00 грн. без урахування коефіцієнта індексації.(а.с.8)
Відповідачем повідомлено, що площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах позивача визначена методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів відповідно «Порядку грошової оцінки земель», затвердженого спеціальним наказом Держкомзему, Держкоммістобудування, Мінсільгосппроду, Української академії аграрних наук від 27.11.1995р. № 76/230/325/150, тому при визначенні площі земельної частки (паю) у фізичних гектарах у 2005р. враховано якість грунтового покрову відповідно агрогруп, в результаті чого вартість земельної ділянки не змінюється, а фактична площа у фізичних гектарах буде змінюватися в залежності від виду агровиробничих груп.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, маючи право на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 26.03.1997р. як власник частки (паю) в колективній власності у розмірі 5,90 га. в умовних кадастрових гектарах не реалізував його у повному обсязі, оскільки відповідачем виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 4,1062 га.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. «в» ч. 1, ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999р. № 1529/99 та п.п. 16, 17 розділу X Земельного кодексу України сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою та вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що методичні рекомендації «Щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», й N 47/172/48 від 04.06.1996, затвердженні наказом Державного комітету України по земельних ресурсах носять рекомендаційний характер, та не встановлюють порядку зміни площі земельної ділянки в залежності від зміни її вартості.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений права на земель