ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 826/3831/16
адміністративне провадження № К/9901/45328/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3831/16
за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії;
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шурка О. І., Василенка Я. М., Степанюка А. Г.) від 08 червня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) вкладу № 004-28573-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 і ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договорами банківського вкладу (депозиту) № 004-28573-260215 від 26 лютого 2015 року та № 006-28573-270215 від 27 лютого 2015 року, у розмірі 105588,77 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що уповноваженою особою безпідставно не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк».
3. Окружним адміністративним судом міста Києва у судовому засіданні 31 травня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2
Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) вкладу № 004-28573-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 і ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договорами банківського вкладу (депозиту) № 004-28573- 260215 від 26 лютого 2015 року та № 006-28573-270215 від 27 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 21 червня 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відмовлено у задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 22 березня 2018 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 826/3831/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
13. Станом на 20 лютого 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», було укладено договір № 012-28572-170215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.
15. 26 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро № 004-28573-260215, за умовами якого позивач розміщує вклад у розмірі 2500,00 євро на строк по 12 березня 2015 року включно, із виплатою процентів.
16. Згідно з платіжним дорученням № 46491364 від 26 лютого 2015 року грошові кошти в сумі 2500,00 євро були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку ОСОБА_6.
17. 27 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у євро № 006-28573-270215, за умовами якого позивач розміщує вклад у розмірі 4425,00 євро на строк по 29 березня 2015 року включно, із виплатою процентів.
18. Згідно з платіжним дорученням № 46567510 від 27 лютого 2015 року грошові кошти в сумі 4425,00 євро були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача № НОМЕР_2 з рахунку позивача № НОМЕР_3.
19. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
20. Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року та наказу уповноваженої особи застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, у тому числі договору № 004-28573-260215, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
21. Відповідно до повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/3321 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 004-28573-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк», згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
22. 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Кадирова В. В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
23. У зв'язку з наведеним, уповноважена особа не подала до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
24. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що фактично грошові кошти позивачем не вносились до банку, а угода була укладена виключно з метою отримання відшкодування від фонду шляхом збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку.
26. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що в п.2 прохальної частини позову, позивач просить суд, в тому числі, зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо договору № 006-28573-270215, натомість в матеріалах справи відсутні письмові доказі існування спірних правовідносин в рамках даного договору.
27. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, виходив з того, що твердження уповноваженої особи, що договір банківського вкладу (депозиту) № 004-28573-260215 від 26 лютого 2015 року і здійснені за ним операції були визнані нікчемними уповноваженою особою на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, тобто у зв'язку зі здійсненням перевірки їх законності, виявленням, що такі операції були вчинені банком внаслідок дроблення суми на рахунку іншого клієнта, у період віднесення Банку до категорії проблемних, з метою надання кредиторам Банку переваг перед іншими фізичними особами у вигляді можливості отримати відшкодування коштів за рахунок третіх осіб шляхом перерахування коштів з рахунку на рахунок, є припущенням і не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
28. Також, апеляційний суд зазначив, що не заслуговують на увагу посилання відповідача про те, що кошти на рахунок позивача надійшли у період визнання Банку проблемним, оскільки постанова НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», у відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є банківською таємницею, тобто інформацією, що не підлягає розголошенню і яка не була і не могла бути відома позивачу.
29. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що правовідносини між позивачем та банком щодо договору № 006-28573-270215 від 27 лютого 2015 року підтверджуються самим договором та платіжним дорученням в іноземній валюті від 27 лютого 205 року, та випискою по особовому рахунку АТ «Дельта Банк» від 29 січня 2016 року. При цьому, апеляційний суд встановив, що за вкладом, внесеним до Банку на підставі зазначеного договору, позивач не був включений до Переліку осіб, які мають право на гарантоване відшкодування за рахунок Фонду, та відповідно не включений й Фондом до Загального реєстру і належну гарантовану виплати в порядку Закону № 4452-VI не отримував.
30. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, адже не врахував, що в уповноваженої особи не було підстав для невключення позивача до переліку вкладників, що, у свою чергу, має наслідком зобов'язання останню вчинити дії щодо відновлення порушених прав особи як вкладника.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
31. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми проце