ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2019 року
Київ
справа №820/4729/16
адміністративне провадження №К/9901/55978/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Горшкової О.О. від 14 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів Бершова Г.Є., Ральченко І.М. від 12 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський незалежний центр сертифікації» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський незалежний центр сертифікації» (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому, з урахуванням поданих уточнень, просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001061401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 311850 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0001071401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 485208 грн. 55 коп. (в тому числі за основним платежем в розмірі 388166 грн. 65 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 97041 грн. 90 коп.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.08.2016 року №0001061401 та №0001071401 в оскаржуваних частинах.
Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт») щодо надання інформаційно-консультаційних послуг є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується наданими первинними документами (актами приймання-передачі документів за результатами виконаних робіт, актами виконаних робіт, рахунками на оплату, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату), тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; далі - ПК України), а також порушення процесуальних норм, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Вважає, що операції по наданню позивачу інформаційно-консультаційних послуг щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортованої продукції безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт», оскільки первинні документи не свідчать про їх реальність, не розкривають зміст і деталізацію послуг, не вказують їх виконавців та конкретного результату; надання таких послуг не входило до сфери діяльності товариств-виконавців; відсутня економічна доцільність замовлення послуг, які фактично здійснює позивач; відсутній зв'язок послуг з господарською діяльністю Товариства. Також посилається на неврахування вироків судів у рамках кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів та протоколів допиту керівників товариств-виконавців, у яких останні засвідчили про створення підприємств з метою уникнення від оподаткування.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.05.2016, за результатами якої складено акт від 09.08.2016 року №2926/20-30-14-01/37365857. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого, зокрема, занижено податок на прибуток на суму 311850 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело за заниження податку на додану вартість на суму 485208,55 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини, укладені позивачем з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, обумовлених ними. На обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо вказаних суб'єктів господарювання, так і на показання свідків, відібрані в межах кримінальних проваджень.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.08.2016 року винесені податкові повідомлення-рішення: №0001061401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1260810 грн., з яких 1150635 грн. - за основним платежем та 110175 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001071401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1815396,25 грн., з яких 1452317 грн. - за основним платежем та 363079,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Верховний Суд не може повністю погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам законодавства податкових повідомлень-рішень (в оскаржуваних частинах), вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазв