ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 922/392/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада
відповідач - Приватне підприємство "Приватна промислово-торгівельна фірма "ЮСІ"
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Слободін М.М. від 31 липня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Погорелової О.В. від 15 травня 2018 року
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 23.11.2013 Приватне підприємство "Приватна промислово-торгівельна фірма "ЮСІ" (далі - ПП "ППТФ "ЮСІ", відповідач) зареєструвало право власності на нежитлову будівлю літ. "Е-1" площею 383,7 м.кв. по вул. Морозова, 11 у м. Харкові, правова підстава - договір купівлі-продажу від 06.10.2000 №3867.
2. 01.02.2018 Харківською міською радою (далі - позивач) складено комісійний акт обстеження земельної ділянки по вул. Морозова, 11 та встановлено, що ПП "ППТФ ЮСІ" з 23.12.2013 використовує для експлуатації нерухомого майна земельну ділянку площею 0,0401 га (визначена позивачем за допомогою технічних приладів площа земельної ділянки, яка фактично зайнята нерухомістю відповідача по зовнішнім межам будинку).
Короткий зміст позовних вимог
3. У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ПП "ППТФ ЮСІ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 273 502,55 грн.
4. Позивач, з посиланням на приписи статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначив, що відповідач, зареєструвавши право власності на нерухоме майно, у період з 01.02.2015 по 31.01.2018 використовував земельну ділянку площею 0,0401 га безпосередньо під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів, внаслідок чого безпідставно зберіг у себе майно у вигляді несплаченої позивачу орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 травня 2018 року в позові відмовлено.
6. Суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів ЦК України та Земельного кодексу України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки комунальній власності без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК України є збитками у вигляді упущеної вигоди. За таких обставин до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 ЦК України не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків.
7. За висновком суду належним способом захисту прав позивача у даному випадку є стягнення збитків у формі упущеної вигоди відповідно до статті 22 ЦК України, проте суд при розгляді справи не може змінити підстави позову та самостійно встановити наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Короткий зміст постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції
8. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 липня 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 15 травня 2018 року залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився зі здійсненою місцевим господарським судом правовою кваліфікацією спірних правовідносин як деліктних, тобто таких, що стосуються відшкодування збитків власнику землі за рахунок землекористувача - власника нерухомого майна та констатував не доведення наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов'язку з відшкодування збитків у виді упущеної вигоди.
10. Крім того, апеляційний суд встановив, що: (1) земельна ділянка, за користування якою позивач вимагає сплати недоотриманого доходу в розмірі орендної плати, не сформована як об'єкт цивільного права в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема відсутній витяг з нормативної грошової оцінки щодо земельної ділянки, відомості з Державного земельного кадастру щодо її площі, кадастрового номеру тощо. Надані позивачем докази у підтвердження займаної відповідачем площі земельної ділянки - топографічний план та акт обстеження земельної ділянки є недопустимим доказами, оскільки чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі таких документів, які не є документацією з землеустрою; (2) позивач не довів розміру безпідставно збережених коштів, заявлених до стягнення, оскільки обрахунок суми збитків здійснюється у спеціальному нормативно регламентованому порядку відшкодування збитків власникам землі, зокрема із застосуванням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою КМУ від 19.04.1993 №284), який позивачем не дотримано, а долучений до справи розрахунок позовних вимог здійснений ним самостійно у довільній формі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
12. Судами здійснено неправильну правову кваліфікацію спірних правовідносин як збитків, які підлягають стягненню на підставі статті 22 ЦК України. Внаслідок користування земельною ділянкою під нерухомістю без оформлення правовстановлюючих документів відповідач без наявності правових підстав зберіг у себе майно - кошти, які мали бути сплачені в якості орендної плати та підлягають поверненню власнику землі на підставі статті 1212 ЦК України, положення якої застосовуються у тому числі і до вимог про відшкодування шкоди особою, яка зберегла у себе майно за рахунок іншої особи. При цьому правова кваліфікація спірних правовідносин як деліктних суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в поставові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, у якій такі правовідносини кваліфіковано саме як кондикційні.
13. Позивач надав належний доказ фактичного використання відповідачем земельної ділянки по вул. Морозова, 11 у м. Харкові, а саме складений фахівцями позивача акт обстеження від 01.02.2018, а розрахунок розміру позовних вимог базується на показниках затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки та затверджених коефіцієнтів індексації, а отже є обґрунтованим.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
14. Висновок судів про щодо неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права, який базується на положеннях статей 1212-1214 ЦК України є правильним. При цьому позивач не довів розміру заявлених до стягнення коштів у вигляді недоотриманого доходу, як і розміру зайнятої відповідачем земельної ділянки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
16. Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
17. У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
18. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
19. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
20. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
21. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
22. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
23. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
24. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
25. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
26. За змістом указаних приписів Цивіль