Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 186/1712/16-ц
провадження № 61-27650св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Першотравенська міська рада Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року у складі судді Янжули С. А. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Першотравенської міської ради Дніпропетровської областіпро визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Октябрьське Доділівського району Тульської області Російської Федерації. У 1962 році він разом із батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та рідними сестрою ОСОБА_7, братами ОСОБА_8, ОСОБА_9 переїхали на постійне місце проживання в м. Першотравенськ Дніпропетровської області.
17 серпня 1962 року ОСОБА_5 на підставі ордеру НОМЕР_1, із урахуванням всіх членів родини, надано квартиру АДРЕСА_1.
У 1969 році його батько покинув сім'ю та почав проживати окремо. Згодом, його сестра та брати також створили власні сім'ї та почали проживати окремо. В спірній квартирі постійно залишилися проживати він та його матір, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9.
Він неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі за злочини, але кожного разу після відбуття покарання повертався на постійне місце проживання у зазначену квартиру.
10 червня 1991 року його було знято з реєстраційного обліку за місцем проживання в зв'язку із засудженням до позбавлення волі та відбуванням призначеного покарання. Після повернення з місць позбавлення волі він знову вселився у спірну квартиру, але зареєструватися в ній не зміг, оскільки загубив свій паспорт. Після смерті матері він продовжує постійно проживати в цій квартирі, сплачує комунальні послуги.
21 жовтня 2016 року він звернувся до відповідача щодо реєстрації його місця проживання, але йому було відмовлено в зв'язку з відсутністю рішення суду про визнання за ним права користування вказаним житловим приміщенням. Іншого житла він не має і не має змоги його придбати.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати за ним право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
У січні 2017 року Виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення.
В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що 17 серпня 1962 року Виконавчим комітетом Першотравенської міської ради ОСОБА_6 виданий ордер НОМЕР_1 на зайняття квартири АДРЕСА_1. Основним наймачем квартири була ОСОБА_5, яка 24 квітня 1969 року зареєстрована за вказаною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 померла та її знято з реєстраційного обліку.
У зазначеній квартирі станом на 31 серпня 2016 року не зареєстрована жодна особа. Згідно із актом від 31 серпня 2016 року № 436, виданим ПП «Комунальщик - 1» у квартирі проживає ОСОБА_4, не маючи реєстрації та відповідних законних підстав для користування спірним житлом, оскільки основний наймач спірного житла помер, а виключне право розпорядження житловим приміщенням комунальної форми власності належить Виконавчому комітету Першотравенської міської ради, який веде облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, здійснює розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.
Єдиною правовою підставою для заселення у житлове приміщення, що перебуває у комунальній власності є ордер на вселення, якого ОСОБА_4 немає.
Враховуючи наведене, Виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області просив визнати незаконним користування ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1 та виселити його із зазначеної квартири у примусовому порядку.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. Визнано за ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 був зареєстрований у спірній квартирі, як член сім'ї наймача із 1978 року по 1987 рік, знятий з реєстрації у зв'язку із засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі. Після звільнення з місць відбування покарання, 14 листопада 1989 року його знову зареєстровано у спірній квартирі та 10 червня 1991 року знято з реєстраційного обліку в зв'язку із засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі, що відповідало вимогам законодавства, що діяло на той час. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_4 повернувся проживати у вказану квартиру, де проживає і по теперішній час, що підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами, належним чином утримує житлове приміщення та сплачує комунальні послуги, з огляду на це існують всі об'єктивні підстави для захисту права позивача, в якому він обмежений через втрату паспорта, шляхом визнання за ним права користування житловим приміщенням.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення норм права, незгоди з висновками суду та не містять обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_4 такого крайнього заходу як виселення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року Виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що в матеріалах справи відсутня копія ордера від 17 серпня 1962 року НОМЕР_1, висновки судів зроблені на припущеннях, оскільки у матеріалах справи відсутній ордер на підставі якого ОСОБА_4 вселився у спірне житло та документи, які надають йому право проживати в ньому. Тобто суди визнали за ОСОБА_4 право користування житлом лише на підставі встановленого факту постійного проживання, без будь-яких доказів на підтвердження цього, що свідчить про незаконність оскаржуваних рішень. Оскільки основний наймач спірного житла відсутній, тому виключне право розпорядження спірним житловим приміщенням комунальної форми власності належить Виконавчому комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області. При цьому навіть довготривале користування самоправно зайнятим житловим приміщенням не надає особі право на це приміщення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 17 серпня 1962 року будинкоуправління № 1 Треста «ПШС» ОСОБА_6, працюючому прохідником СУ-8, на сім'ю із шести осіб надано дозвіл на зайняття квартири АДРЕСА_1.
Показаннями свідків підтверджено факт того, що членами сім'ї ОСОБА_6, на яких надано вказане житлове приміщення, були: ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_7 - донька, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_8 - син, ОСОБА_9 - син, та мати дружини.
Згідно із копією поквартирної карточки форми «Б» на спірну квартиру, видану ПП «Комунальщик-1», наймачем житла є ОСОБА_5, яка зареєстрована у спірній квартирі з 24 квітня 1969 року та знята з реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_9 у зв'язку зі смертю. Крім неї були зареєстровані члени її сім'ї: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05 квітня 1977 року, якого знято з реєстрації 27 жовтня 1977 року у зв'язку з призивом на строкову службу, знову зареєстровано 03 грудня 1979 року та знято з реєстрації 12 вересня 1980 року в зв'язку з вибуттям до м. Дніпропетровська, мати ОСОБА_11, яку знято з реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_10 в зв'язку зі смертю, донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 29 квітня 1980 року, яку знято з реєстрації 06 січня 1984 року в зв'язку з вибуттям до м. Павлограда Дніпропетровської області, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 21 березня 1978 року, знято з реєстрації 09 червня 1987 року в зв'язку із засудженням, зареєстровано знову 14 листопада 1989 року та знято з реєстрації 10 червня 1991 року в зв'язку із засудженням до позбавлення волі.
Відповідно до виписки з фінанс