Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 287/273/17-ц
провадження № 61-683св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року у складі судді Волощука В. В. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення нарахованої пенсії, яка увійшла до спадкової маси.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. 25 червня 2017 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на неодержані ОСОБА_5 кошти в сумі 18 981,56 грн, що були їй нараховані на підставі рішень Олевського районного суду Житомирської області, однак відповідач відмовляється їх виплатити. Позивач вважає, що як спадкоємець він має право на одержання вказаної суми пенсії, які належали спадкодавцю, але не були одержані за життя.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив стягнути з Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховану пенсію, яка увійшла до спадкової маси у загальному розмірі 18 981,56 грн, до складу якої згідно з постановою Олевського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2011 року входить сума 7 238,88 грн, та згідно з постановою Олевського районного суджу Житомирської області від 01 серпня 2011 року - 11 742,68 грн.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_4 неодержані за життя кошти, спадкодавця - ОСОБА_5, а саме: за рішеннями Олевського районного суду Житомирської області у справах № 2-а-1017/11 від 01 серпня 2011 року та № 2-а-1798/11 від 12 вересня 2011 року за період з 05 жовтня 2010 року до 05 квітня 2011 року та за період з 05 квітня 2011 року до 22 липня 2011 року, в загальній сумі 18 981,56 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неправомірно утримує належні позивачу кошти, які входять до складу спадщини і які присуджені спадкодавцю за рішенням суду й не отримані нею за життя.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки відповідач добровільно відмовляється виплатити належні ОСОБА_4 кошти, тому наявні правові підстави для стягнення їх в примусовому порядку.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, залишено поза увагою, що управлінню не були перераховані кошти з державного бюджету на таку виплату позивачу, що є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Крім того, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що постановою Олевського районного суду Житомирської області у справі №2-а-1017/11 від 01 серпня 2011 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_5 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 05 жовтня 2010 року до 05 квітня 2011 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і