ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 594/932/2016-к
провадження № 51-3136км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор'євої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В. В.,
прокурора Кулаківського К. О.,
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисників ВальчукМ. М., Стрільчука В. І. (у режимі відеоконференції),
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні щодо:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1
виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 дня народження, уродженця та жителя АДРЕСА_2
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК та виправданого за обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. За цим же вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдано за висунутим їм обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК у зв'язку з недоведеністю вчинення ними цього кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 18 жовтня 2017 року змінив зазначений вирок: виключив зі вступної частини відомості про засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2014 року, вказавши, що вони згідно зі ст. 89 КК не мають судимості. Також апеляційний суд постановив вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.
Суд визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин незаконного заволодіння транспортним засобом із проникненням у приміщення.
Як установив суд, 28 серпня 2016 року о 4:00 ОСОБА_4 проник до гаражу на території домогосподарства ОСОБА_5 (с. Грошова Борщівського району) і незаконно заволодів належним останньому мотоциклом вартістю 5500 грн.
Крім того, слідчими органами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обвинувачувались у тому, що вони повторно за попередньою змовою групою осіб вчинили у с. Пищатинці Борщівського району крадіжки, поєднані з проникненням у приміщення.
Згідно з обвинувальним актом наприкінці вересня 2015 року вночі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проникли на територію домогосподарства ОСОБА_6, де з альтанки, з господарського приміщення, а потім ще й з мікроавтобуса, припаркованого біля домогосподарства, викрали належне останньому майно на загальну суму 5948 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, цієї ж ночі у згаданому селищі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проникли на територію домогосподарства ОСОБА_7, де з гаражу викрали належне останньому майно на загальну суму 1103,06 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Як убачається з вироку, виправдовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за епізодами вчинення крадіжок майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд зазначив, що докази сторони обвинувачення було отримано з порушенням порядку, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), а тому їх не може бути використано при прийнятті процесуального рішення, з чим погодився й суд апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі, за її змістом, прокурор просить на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати згадані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу, наводить доводи, суть яких зводиться до того, що місцевий суд не дав належної оцінки зібраним доказам і необґрунтовано виправдав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК, а також призначив останньому за ч. 2 ст. 289 цього Кодексу покарання, недостатнє для його виправлення. На думку сторони обвинувачення, апеляційний суд не усунув допущених порушень, не відповів на всі доводи в апеляційній скарзі прокурора, а тому прийняв рішення, яке суперечить ст. 370 КПК. Разом із цим прокурор констатує факт застосування судом апеляційної інстанції до ОСОБА_4 ст. 69 КК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор, не погодившись із доводами про допустимість протоколу огляду місця події, частково підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення; захисники та виправданий ОСОБА_1 заперечили обгрунтованість заявлених касаційних вимог.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги. Однак цей Суд не уповноважений перевіряти оспорюваних рішень на предмет неповноти розгляду, а також невідповідності висновків у вироку фактичним