Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
судова справа № 723/338/15-к
провадження № 51-8976км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С., С.,
суддів: Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Ємця І. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12013270110000726 від 09 грудня 2013 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 01 серпня 2014 року
за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки
3 місяця;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційними скаргами засудженого та його захисника Попової-
Завгородньої С. Г. на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 12 вересня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці. Зараховано в строк покарання повністю відбуте за вироком від 01 серпня 2014 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1:
- на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі
15 722,12 грн та моральну шкоду в сумі 6 000 грн, а всього 21 722,12 грн;
- на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 3799 грн та моральну шкоду в сумі 1000 грн, а всього 4799 грн;
- на користь держави судові витрати в сумі 3199,28 грн.
Вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
09 грудня 2013 року в період часу з 09:00 до 16:00 шляхом пошкодження скла металопластикового вікна проник до будинку ОСОБА_6 на АДРЕСА_2 звідки таємно повторно викрав належне останній майно на загальну суму 14 640 грн, чим завдав матеріальної шкоди.
14 грудня 2013 року в період часу з 11:00 до 19:00 ОСОБА_1 у зазначений спосіб проник до будинку ОСОБА_7 на АДРЕСА_3, звідки таємно повторно викрав належне останній майно на загальну суму 133 900 грн, чим завдав матеріальної шкоди.
12 січня 2014 року в період часу з 17:00 до 22:40 ОСОБА_1 шляхом пошкодження вхідних дверей проник до будинку ОСОБА_5 на АДРЕСА_4 звідки таємно повторно викрав належне останньому майно загальну суму 3 799 грн, чим завдав матеріальної шкоди. Крім того, ОСОБА_1 викрав свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_8, яке матеріальної цінності для ОСОБА_5 не становить.
25 лютого 2014 року в період часу з 19:00 до 22:00 ОСОБА_1 шляхом розбиття скла металопластикового вікна проник до будинку ОСОБА_4 по АДРЕСА_5, звідки таємно повторно викрав належне останній майно на загальну суму 15 577,12 грн, чим завдав матеріальної шкоди.
У період часу з 16:00 25 лютого 2014 року до 09:00 26 лютого 2014 року
ОСОБА_1 у зазначений спосіб проник до будинку ОСОБА_9
на АДРЕСА_6, звідки таємно повторно викрав належне останньому майно на загальну суму 3 600 грн, чим завдав матеріальної шкоди.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та закрити кримінальне провадження через відсутність у діянні її підзахисного інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 185 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник фактично посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про винуватість
ОСОБА_1, оскільки цей суд не звернув належної уваги на допущені в ході досудового розслідування порушення під час проведення обшуків квартири та автомобіля марки ««CHERY TIGGO»» від 03 березня 2014 року та безпідставно визнав допустимими доказами результати проведення зазначених слідчих (розшукових) дій.
На думку захисника, під час досудового розслідування було порушено право
ОСОБА_1 на захист, оскільки в ході проведення обшуку ОСОБА_1 не було надано захисника, а процесуальні дії (повідомлення про підозру у кримінальному провадженні та відкриття матеріалів кримінального провадження) було проведено всупереч вимогам процесуального закону.
Апеляційний суд не звернув уваги на зазначене і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі, яка за своїм змістом є аналогічною касаційній скарзі захисника, засуджений ОСОБА_1 просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо нього скасувати та закрити провадження у справі.
На думку засудженого, місцевий суд не звернув належної уваги на допущені під час досудового розслідування порушення кримінального процесуального закону та допустив неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадженнята неправильного застосування судом кримінального закону.
Вважає, що докази, які місцевий суд поклав в основу свого висновку про доведеність його винуватості в учиненому, отримані всупереч вимогам кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд не звернув уваги на зазначене і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор, висловивши свої доводи, вважав, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені в касаційних скаргах міркування про те, що докази, якими місцевий суд обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1, отримані всупереч положенням КПК України, а також про недоведеність винності останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів не містять даних, які би заперечували правильність висновків суду, і спростовуються наведеними у вироку доказами.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав і заперечив свою причетність до вчинення крадіжок.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд проаналізував і належним чином оцінив показання потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5 (з яких кожен окремо суду показали про обставини виявлення ними вчинення крадіжок за їх місцем проживання); свідків ОСОБА_12,
ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (з яких кожен окремо повідомили та підтвердили відомі їм обставини виявлення крадіжок); свідків ОСОБА_16 й ОСОБА_17 та ОСОБА_18 й ОСОБА_19, з яких кожен окремо показали про те, що були присутні в якості понятих у ході впізнання та повернення речей потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_11 відповідно, а також свідка ОСОБА_20 (працівника правоохоронного органу, слідчого, який проводив огляд речових доказів у кримінальному провадженні); свідка ОСОБА_21, який показав, що він в якості понятого був присутній у ході проведення обшуку квартири та автомобіля. За результатами проведення зазначеної слідчої дії, перечитавши зміст, він поставив свій підпис у протоколі; свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (працівників правоохоронного органу), з яких кожен окремо показали суду про обставини проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 28 лютого 2014 року про надання дозволу на проведення обшуку житла та автомобіля.
Такі показання учасників суд правильно визнав об'єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскіль