Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 336/2272/17
провадження № 61-15448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідач
-
Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М., від 27 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди.
Встановив:
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він з 25 травня 1987 року до 28 липня 1987 року в ході виконання службового обов'язку у складі збройних сил при військовій частині № 22216, приймав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні небезпеки в зоні підвищеної радіоактивності та отримав дозу радіоактивного опромінення 13,21 рентген.
Внаслідок ушкоджень здоров'я, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки він отримав чисельні хвороби, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) та були підставою для неодноразових звернень до лікарні, де позивач перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до відомостей, наявних в медичних документах, хвороби у позивача виникли у зв'язку виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, у зв'язку з цим йому 02 червня 2008 року безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності (інвалід війни) зі стійкою 50 % втратою працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК.
Позивач зазначає, що внаслідок отриманих під час проходження військової служби захворювань, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки отримав невиліковні хвороби.
У зв'язку з отриманими травмами та захворюваннями порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, він не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, що негативно впливає на його душевний стан.
Тривале лікування позначилось не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими, позивач знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновити здоров'я не має, і йому необхідно жити зі своїми хворобами, порушені його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач вважає, що у зв'язку з неможливістю відновити свій стан здоров'я, який пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, йому завдана моральна шкода.
Оцінюючи завдану йому моральну шкоду, позивач враховує тривалість й глибину своїх душевних страждань, чисельність негативних наслідків для нього, а також значне погіршення стану здоров'я.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути із Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в сумі 240 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн; вирішене питання про розподіл судових витрат; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності, що є наслідком участі у ліквідації наслідків аварії у 30-кілометровій зоні ЧАЕС під час проходження військової служби, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Міністерство оборони України як уповноважений орган державного управління, оскільки статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2017 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції односторонньо розглянув справу та дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, порушено норми матеріального права.
15 травня 2018 року вказана справа надійшла на розгляд Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування цим судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),