Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/6622/16-ц
провадження № 61-7232св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в складі судді Прокопчук А. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Зайцева А. Ю., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування збитків.
Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2013 року між сторонами укладено договір про купівлю-продаж автомобіля ВАЗ 21134, на виконання умов якого ОСОБА_4 сплатив ПАТ «Державний ощадний банк України» (вартість вказаного автомобіля). Проте відповідач порушив умови цього правочину, автомобіль позивачу не передав. У подальшому спірний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_6, у якого він і перебуває у користуванні.
На підставі викладеного ОСОБА_4 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» суму попередньої оплати за договором купівлі-продажу колісного транспортного засобу від 05 липня 2013 року в розмірі 25 100 грн.
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування збитків.
Позовна заява мотивована тим, що внаслідок порушення відповідачем умов договору купівлі продажу від 05 липня 2013 року позивач зазнав постійних незручностей, оскільки ні машини, ні коштів, у нього не було. Крім того, через значне падіння курсу національної валюти за останні два роки, ОСОБА_4 позбавлений можливості купити за 25 100 грн аналогічний автомобіль. Вказував, що відповідач зобов'язаний сплатити йому проценти за користування коштами у розмірі 25 100 грн, які були внесені в касу банку, за період з 06 липня 2013 року до 01 жовтня 2016 року в розмірі 14 468 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» проценти за користування грошовими коштами за період з 06 липня 2013 року до 01 жовтня 2016 року в розмірі 14 468 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2017 року вказані позови об'єднано в одне провадження.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року позови ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 суму попередньої оплати за договором купівлі-продажу колісного транспортного засобу від 05 липня 2013 року в розмірі 25 100 грн, проценти за користування грошовими коштами за період з 06 липня 2013 року до 01 жовтня 2016 року - 14 468 грн, витрати на оплату судового збору - 1 191,20 грн та витрати на правову допомогу - 6 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у рахунок попередньої оплати за договором купівлі-продажу колісного транспортного засобу від 05 липня 2013 року сплатив у повному розмірі грошові кошти - 25 100 грн, однак відповідач не виконав зобов'язання за договором та не передав у власність позивачу спірний автомобіль. Оскільки розмір процентів спірним договором купівлі-продажу колісного транспортного засобу за порушення зобов'язання визначений не був, то їх необхідно нараховувати відповідно до облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла в період користування відповідними грошовими коштами відповідачем, тобто з 06 липня 2013 року до 01 жовтня 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, тому зобов'язаний повернути суму попередньої оплати за цим договором та сплатити розмір процентів за користування коштами.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди вийшли за межі позову та задовольнили незаявлену вимогу. Крім того, суд першої інстанції змінив підстави та предмет позову. Суди не з'ясували, які саме збитки поніс позивач. Також суди безпідставно стягнути проценти за користування грошовими коштами.
У лютому 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що у березні 2017 року позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, проте фактично він мав на меті змінити предмет і підстави позову. Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки вказаним обставинам, тому безпідставно задовольнив цю заяву.
22 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без пові