1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 757/1033/16-ц

провадження № 61-1632св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач

-

ОСОБА_4,

відповідач

-

Міністерство внутрішніх справ України,

треті особи:

державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Писанець В. А. від 04 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А., від 30 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Встановив:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), треті особи: державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» (далі - ДП «УАТП «Хорів-АВІА»), ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач 26 червня 2014 року звільнив його з роботи за пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто на підставі закінчення строку дії укладеного контракту, проте його дія була продовжена додатковою угодою до 26 червня 2016 включно.

Позивач просив визнати недійсним та скасувати наказ МВС України від 26 червня 2014 року № 1180 о/с в частині звільнення позивача з посади директора ДП «УАТП «Хорів-АВІА», поновити його на вказаній посаді та стягнути з відповідача середній заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх вимог, оскільки звільнення позивача з роботи у зв'язку із закінченням дії контракту відбулося з дотриманням вимог закону.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовної заяви, порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Печерського районного суду м. Києва.

08 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.

У відзивах на касаційну скаргу, поданих у квітні 2018 року до Верховного Суду ДП «УАТП «Хорів-АВІА» та МВС України, ці учасники справи просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування цими судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП Україниконтракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови

................
Перейти до повного тексту