Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 754/3954/14-ц
провадження № 61-680 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник
-
публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
заінтересованаособа
-
ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Журавської О. В. від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В., Шкоріної О. І., від 22 листопада 2017 року в справі за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Встановив:
У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року у справі № 754/3954/14-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_4 за договором споживчого кредиту від 13 лютого 2008 року у розмірі 1 101 769,15 грн на користь ПАТ «Дельта Банк», а самеАДРЕСА_1.
29 січня 2015 року представник банку товариство з обмеженою відповідальністю «Про Консалтинг» (далі - ТОВ «Про Консалтинг») в особі ОСОБА_6 отримав копію рішення та два виконавчі листи про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Дельта Банк», однак ОСОБА_6 не передала матеріали справи іншому представнику банку. Крім того, 02 жовтня 2015 року розпочатий ліквідаційний процес банку унеможливив вчасне направлення заяви про отримання дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред'явлення до виконавчої служби.
За таких обставин, просив заяву банку задовольнити.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року у задоволенні заявивідмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не підтвердив належними та допустимими доказами факт втрати виконавчого документа, тому цей суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції грунтуються на належним чином досліджених матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні заяви, порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2018 року, серед іншого, відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання; відкрито касаційне провадження у вказаній справі в частині видачі дубліката виконавчого листа та витребувано справу № 754/3954/14-ц з Деснянського районного суду м. Києва.
19 квітня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування цим судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Стаття 368 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), визначає, що питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
Зі змісту вищезазначених норм цивільно-процесуаль