Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 202/37533/13-ц
провадження № 61-16175 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі:
публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у складі судді Зосименко С. Г. від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Прозорової М. Л., від 06 грудня 2016 рокув справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Встановив:
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 січня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 липня 2008 року № NKXRRX10610098 у сумі 33 666,36 грн, стягнуто з ПАТ «Акцент?Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 000,00 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Копію зазначеного заочного рішення та виконавчий лист отримано в канцелярії суду 07 січня 2014 року. Виконавчий лист видано із зазначенням строку пред'явлення до виконання до 21 січня 2015 року. Копія заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 січня 2014 року в порушення норм процесуального законодавства ПАТ КБ «Приватбанк» не надсилалась.
Враховуючи зазначене заявник просить визнати поважними причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 січня 2014 року.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року, у задоволені заяви відмовлено.
Рішення судів мотивоване тим, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У касаційній скарзі, надісланій в грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заявник просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні заяви. Судами не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази отримання заявником копії ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 січня 2014 року. Копію зазначеного судового рішення та зазначений виконавчий лист отримано заявником лише 07 червня 2016 року, що підтверджується відповідною розпискою.
Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу відповідачі не скористалися.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 квітня 2018 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування цими судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися