Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 523/7709/13-ц
провадження № 61-3964св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідачі:
ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І., від 13 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання правочину недійсним, скасування заборон відчуження.
Встановив:
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання правочину недійсним, скасування заборон відчуження.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1990 року до 2004 року. 28 липня 2004 року шлюб між сторонами розірвано. Сторони поновили сімейні стосунки з травня 2005 року, почали проживати однією сім'єю, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, мають один сімейний бюджет, але свої фактичні шлюбні стосунки не реєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_3 року у сторін народилась донька ОСОБА_7 Тобто вони виховують двох спільних дочок, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вказані обставини підтверджуються відмітками, які зроблені в закордонних паспортах ОСОБА_7, відповідно до яких вбачається що перетин меж України здійснювався позивачем та ОСОБА_5 в зазначений період разом. Позивач зазначає, що він з ОСОБА_5 по сьогоднішній день зареєстровані за однією і тією ж адресою.
Під час сумісного проживання, позивач та ОСОБА_5 В за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С. Ю., зареєстрований в реєстрі № 4414 (далі - спірний будинок).
Однак, позивачу стало відомо, що 06 травня 2006 року, ОСОБА_5 уклав договір іпотеки з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ДжулайС. В., зареєстрований в реєстрі за № 1699, предметом якого є спірний будинок (далі - договір іпотеки від 06 травня 2006 року). При цьому, перебуваючи фактично у шлюбних відносинах з позивачем, відповідач не отримав згоди у позивача на укладення договору іпотеки, тобто ОСОБА_5 розпорядився їх спільним майном не отримавши від позивача на це згоду.
Позивач зазначав, що договір іпотеки є забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором, укладеним 27 квітня 2006 року з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Позивач просив встановити факт проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з травня місяця 2005 року по день звернення до суду, визнати спірний будинок об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, договір іпотеки від 06 травня 2006 року, та всі договори про внесення змін та доповнень до цього договору іпотеки визнати недійсними, скасувати заборону відчуження спірного будинку, що належить на праві власності ОСОБА_5, виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3185408 про заборону відчуження спірного будинку, виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3185399 про іпотеку зазначеного будинку.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2013 року позов задоволено повністю: встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з травня місяця 2005 року по сьогоднішній день; визнано спірний будинок об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, договір іпотеки від 06 травня 2006 року та всі договори про внесення змін та доповнень до цього договору іпотеки визнано недійсними, скасовано заборону відчуження спірного будинку, виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3185408 про заборону відчуження спірного будинку, виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3185399 про іпотеку спірного будинку.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог, оскільки на момент укладення іпотечного договору від 06 травня 2006 року позивач був співвласником спірного будинку та згоди на його передачу майна в іпотеку не надавав.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позову є передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Суворовського районного суду м. Одеси.
07 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не