ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 761/29689/15-к
провадження № 51-3952км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор'євої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника НосенкаО. В.,
представника потерпілого ПаничаО. В.,
прокурора Пономарьової М. С.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2017 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_4 - 95 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь держави - 2150,40 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Судом ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, викладених у вироку, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Як установив суд, 3 лютого 2015 року приблизно о 13:15 ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai ix35» (державний номерний знак НОМЕР_1), рухаючись по просп. Перемоги у м. Києві, всупереч вимогам п. 2.3 пп. «б», пунктів 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) виявив неуважність до дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, через що допустив зіткнення з автомобілем «Skoda Oktavia» (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5, який виїхав на згаданий проспект і перебував у крайній правій смузі руху. Внаслідок зіткнення вказаний транспортний засіб відкинуло на припаркований автомобіль «Toyota Camry» (державний номерний знак НОМЕР_3). У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля «Skoda Oktavia» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.Заперечуючи повноту всього слідства, правильність установлення фактичних обставин справи, скаржник наводить доводи, суть яких зводиться до того, що ДТП сталася через недодержання ПДР водієм ОСОБА_5; вирок ґрунтується на недопустимих доказах, яким суд не дав належної оцінки й здійснив провадження з порушенням засад законності, змагальності та презумпції невинуватості. Разом із цим засуджений ставить під сумнів спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості і, посилаючись на те, що він не є винуватцем ДТП, вважає неправомірним стягнення з нього на користь потерпілого коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди. На думку ОСОБА_1, апеляційний суд залишив поза увагою допущені порушення, всупереч завданням та засадам кримінального провадження формально здійснив процедуру перегляду й постановив незаконне рішення.
На вказану касаційну скаргу представник потерпілого Панич О. В. подав заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджує про необґрунтованість заявлених засудженим касаційних вимог.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор та представник потерпілого заперечили обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, а також доводи, викладені в касаційній скарзі й у поданому на неї запереченні, колегія судів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами справи, заперечує повноту судового розгляду, ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновок суду про винуват