Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 740/2752/15
провадження № 61-2855св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідач
-
ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Марченка М. М. від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К., від 27 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, поділ спільного сумісного майна, компенсацію вартості його частки.
Встановив:
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, поділ спільного сумісного майна, компенсацію вартості його частки.
Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2000 року між нею і ОСОБА_5 зареєстровано шлюб. Під час шлюбу 28 грудня 2011 року сторонами придбано автомобіль марки SKODAOCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску (далі - спірний автомобіль).
03 липня 2012 року шлюб між учасниками справи розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду по справі № 2514/3140/12. Фактичні сімейні відносини у них припинились з 02 травня2012 року, оскільки разом вони не проживали, спільного бюджету не мали, спільним побутом пов'язані не були, а також не мали взаємних прав і обов'язків.
В 2014 році їй стало відомо про те, що відповідач до моменту розірвання шлюбу, тобто 05 травня 2012 року, не повідомляючи її про свої наміри, без її згоди тавсупереч її волі, зняв спірний автомобільз реєстраційного обліку та реалізував його, фактично перереєструвавши на свого батька. При цьому грошові кошти отримані від реалізації автомобіля в сім'ю не надходили. Вартість належної їй Ѕ частини автомобіля на даний момент відповідачем не сплачена. Такі дії з боку відповідача, були направлені на приховування спільного сумісного майна для унеможливлення його поділу і є протиправними. Спірний автомобіль на даний момент вже реалізований, чим її право спільної сумісної власності було порушене.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 06 березня 2015 року, ринкова вартість спірного автомобіля складає 230 328,00грн. Враховуючи той факт, що спірнийавтомобіль на даний момент є відчуженим, відповідач має компенсувати їй вартість Ѕ його частини, тобто 115 164,00 грн. Відповідач відмовився компенсувати їй вартість Ѕ частини спірного автомобіля.
ОСОБА_4 просила встановити факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_5 та неюз 02 травня 2012 року; поділити між нею та відповідачем спільне сумісне майно - спірний автомобіль, присудивши їй компенсацію вартості Ѕ йогочастини; стягнути на її користь з ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі115 164,00 грн на відшкодування вартості Ѕ частини спіпного автомобіля; стягнути з ОСОБА_5 судові витрати понесені нею в зв'язку з розглядом справи.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію за Ѕ частини вартості спірного автомобіля у сумі 115 164,00 грн та судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 1 151,40 грн за публікацію оголошення в газеті «Деснянська правда» про виклик в судове засідання ОСОБА_5 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог.Враховуючи те, що право позивача порушене воно підлягає захисту шляхом сплати компенсації за Ѕ частини вартості спільного майна подружжя - спірного автомобіля.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 листопада 2017 року заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2015 року залишено без змін, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції з приводу доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про повне задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року, серед іншого, відкрите касаційне провадження у вказаній справі та витребувана справа з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
24 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5 та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуальног