Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 368/319/17
провадження № 61-5218 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави,
відповідачі:
Ставівська сільська рада Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4, фермерське господарство «Матійчук І. В.»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Верланова С. М., Таргоній Д. О., Сліпченка О. І., від 14 грудня 2017 року в справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4, фермерського господарства «Матійчук І. В.» про визнання недійсних рішень та договорів оренди, суборенди землі.
Встановив:
В березні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4, фермерського господарства «Матійчук І. В.» (далі - ФГ «Матійчук І. В.») про визнання недійсними рішень та договорів оренди, суборенди землі.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства». Рішенням 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 та надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. 30 травня 2014 року на підставі рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В. О. та ОСОБА_4 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 22 липня 2014 року.
09 лютого 2015 року ОСОБА_4уклав договір суборенди вказаної земельної ділянки площею 24,2221 га з ФГ «МатійчукІ. В.».
Проте, вищезазначені рішення Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року та від 23 квітня 2014 року прийняті з порушеннями вимог законодавства у сфері земельних відносин. Зокрема, у клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_4 не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
ОСОБА_4 у червні 1993 року вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки для ведення фермерського господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею.
03 жовтня 1995 року ОСОБА_4здійснив реєстрацію ФГ «МатійчукІ. В.» та починаючи з І кварталу 2014 року і до IV кварталу 2016 року отримував дохід від діяльності ФГ «МатійчукІ. В.».
Позивач зазначає, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа, з метою створення фермерського господарства, але не ОСОБА_4, як фізична особа.
Таким чином, на думку позивача, отримання ОСОБА_4 значних площ земель для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку ФГ «Матійчук І. В.», засновником і керівником якого є ОСОБА_4, за спрощеною процедурою, без обов'язкового проведення земельних торгів.
Враховуючи викладене позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства;
- визнати недійсним та скасувати рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства і надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року, укладений між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В. О. та ОСОБА_4 про надання в оренду земельної ділянки площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району.
Рішенням Кагарлицький районний суд Київської області від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 дотримано, передбачений чинним законодавством порядок отримання громадянами земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності. Також судом встановлено дійсність волевиявлення ОСОБА_4 на здійснення фермерської діяльності на відповідній земельній ділянці, яку він отримав в оренду, оскільки після отримання її в оренду та на день ухвалення рішення ця земельна ділянка використовується для ведення фермерського господарства.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11 листопада 2013 року про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Визнано недійсним та скасовано рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23 квітня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 і надання в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 травня 2014 року щодо земельної ділянки площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, укладений між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В. О. та ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставини справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано того, що приймаючи рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду, а також укладаючи оспорюваний договір оренди, Ставівська сільська ради не звернула увагу на те, що подане ОСОБА_4 клопотання про відведення цієї земельної ділянки взагалі не містить жодного обґрунтування розміру відповідної земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі, щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, у заяві про надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_4 не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, що суперечить вимогам Закону України «Про фермерські господарства». Суд виходив з відсутності у ОСОБА_4 волевиявлення та намірів займатися веденням фермерського господарства на отриманій земельній ділянці, оскільки його дії були спрямовані на штучне збільшення земельного банку ФГ «Матійчук І. В.» за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів.
У касаційній скарзі, надісланій до Верховного Суду засобами поштового зв'язкув січні 2018 року ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Кагарлицького районного суду Київської області.
У відзиві на касаційну скаргу, надісланому до Верховного Суду у квітні 2018 року, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильні