Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 671/413/17
провадження № 61-1297 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідач
-
ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області у складі судді Павлової А. С. від 28 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Пастощука М. М., Янчук Т. О., від 15 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.
Встановив:
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся, ОСОБА_6, внаслідок чого відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок). За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу. З 1998 року позивач постійно проживав у вказаному будинку, на день смерті ОСОБА_6 вони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство. Позивач у встановленому порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5, яка є дочкою померлої, не визнає цих обставин та чинить позивачу перешкоди в оформленні спадщини.
За таких обставин ОСОБА_4 просив суд встановити факт його постійного проживання разом із ОСОБА_6 у період з 1998 року до моменту смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час відкриття спадщини, та визнати його право власності на спірний будинок.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року позов задоволено: встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у період з 1998 року до смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за ОСОБА_4 право власності на спірний будинок, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог, тому позов підлягає задоволенню.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2017 року рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У грудні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5, в якій вона просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх при розгляді справи дійшли передчасних висновків про задоволення позову, порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Волочиського районного суду Хмельницької області.
29 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування цими судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
В силу