ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №809/4464/15
касаційне провадження №К/9901/28226/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 (суддя Черепій П.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Обрізко І.М., Левицька Н.Г.) у справі № 809/4464/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування акту опису майна,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 у лютому 2015 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування акту опису майна від 13.03.2015 №3/25-150 в частині опису належної Приватному акціонерному товариству «Івано-Франківська МСПМК №1» адміністративно-виробничої будівлі (контори 3-го поверху) загальною площею 666,5м2, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що в провадженні Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №47048357 про стягнення на користь Державної податкової інспекції у м. Івано-Фраківську та ОСОБА_1 коштів з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1». У межах процедури примусового виконання головним державним виконавцем Гнатюком В.Я. 18.02.2014 здійснено опис і арешт належної Приватному акціонерному товариству «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» адміністративно-виробничої будівлі (контори 3-поверхової) загальною площею 666,5м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено обмеження права користування (реалізації) таким майном, про що складено відповідний акт. Застосування арешту вищезазначеного нерухомого майна державним виконавцем, на думку позивача, позбавляло Державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області права складати спірний акт від 13.03.2015 №3/25-150 щодо опису цього ж майна у податкову заставу.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 адміністративний позов задовольнив.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції керувався тим, що системний аналіз положень підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про заставу», а також статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що податкова застава не може бути поширена на майно, на яке не може бути звернено стягнення. Тому включення до акту опису майна адміністративно-виробничої будівлі, яка була арештована в порядку виконавчого провадження, є неправомірним.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2016 залишив постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 без змін.
Обґрунтовуючи свою позицію, суд апеляційної інстанції вказав про правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, аргументи податкового органу про те, що податкову заставу на адміністративно-виробничу будівлю (контори 3-го поверху) Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківська МСПМК №1» було поширено на підставі акту опису майна від 29.12.2012 №85/19-140, про що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна здійснено відповідний запис 03.01.2013, судом апеляційної інстанції були відхилені, оскільки витяг Державного реєстру містить відомості про реєстрацію обтяжень активів згідно з актом від 29.12.2012 №85/19-140.
Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає, що судами неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою, другою та третьою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведені положення процесуального закону кореспондують вимогам частини першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом касаційної інстанції).
Пункти 3 та 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) закріплюють принцип рівності усіх учасників перед законом і судом та принцип змагальності сторін.
За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Наведені положення процесуального закону кореспондують вимогам пунктів 2, 4 частини третьої статті 2, частини першої статті 9, частин першої та п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом касаційної інстанції).
Системний аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що кожна із сторін в адміністративному процесі має рівні права в представленні суду своїх доказів та аргументів, кожному з яких суд зобов'язаний надати мотивовану оцінку.
Своєю чергою, вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Вищезазначених вимог процесуального закону судами попередніх інстанцій дотримано не було, у зв'язку з чим висновки судів про наявність підстав для задоволення позову є передчасними.
Так, при вирішенні спору суди виходили з того, що у провадженні Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 47048357 про стягнення на користь Державної податкової інспекції у м. Івано-Фраківську та ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» коштів. Складення 13.03.2015 відповідачем акта опису майна №3/25-150 в частині поширення податкової застави на адміністративно-виробничу будівлю (контора 3-го поверху) загальною площею 666,5м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є протиправним з огляду на те, що на таке майно поширено інше обтяження (арешт) згідно з актом державного виконавця від 18.02.2014.
Утім, в оскаржених судових рішеннях не відображено надання судами оцінки усім представленим податковим органом доказам, які містяться в матеріалах справи, або мотивів їх відхилення.
Так, податковий орган під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій посилався не, що податкова застава на адміністративно-виробничу будівлю Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» була поширена податковим органом з 03.01.2013 по 03.01.2018 згідно з актом опису майна від 29.12.2012 №85/19-140, про що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було внесено відповідний запис. Згідно з позицією податкового органу таке обтяження не переривалось, а оспорюваний акт опису майна від 13.03.2015 був складений з метою вчинення нової реєстрації вже застосованого обтяження у відповідності до змін у законодавстві. При цьому, у підтвердження своєї позиції вказував на такі обставини та надавав наступні докази:
- копія виконавчого листа Івано-Франківського адміністративного суду від 06.08.2012 у справі №2а-6/12/0970 (постанова Івано-Франківського адміністративного суду від 01.02.2012 про стягнення з розрахункових рахунків у банківських установах Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» та за рахунок готівки, що належить Приватному акціонерному товариству «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1», в дохід бюджету податковий борг в сумі 600472,77 грн.) (а.с. 85);
- копія постанови Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 13.09.2012 про відкриття виконавчого провадження №34233014 (а.с. 92);
- копія акта опису майна від 29.12.2012 №85/19-140, складеного податковим керуючим Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, про поширення податкової застави на майно згідно з переліком (а.с. 50);
- копія витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна про внесення 03.01.2013 реєстраційного запису №13468518 про публічне обтяження (податкова застава) строком до 03.01.2018 на активи платника податків згідно з актом опису від 29.12.2012 №85/19-140 (а.с. 49);
- копія акта опису та арешту майна від 18.02.2014, складеного державним виконавцем Гнатюком В.Я. (а.с. 33-36);
- копія постанови державного виконавця Гнатюка В.Я. від 27.06.2014 про повернення виконавчого листа у справі №2а-6/12/0970 стягувачу (а.с. 93);
- копія постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 про визнання неправомірними дій державного виконавця Гнатюка В.Я. щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-6/12/0970, виданого 06.08.2012, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» в дохід держави податкового боргу в сумі 600472грн.; визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Гнатюка В.Я. від 27.06.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №34233014 (а.с. 94-96);
- копія витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження №34233014 (а.с. 91);
- копія постанови головного державного виконавця Рибака М.М. від 26.09.2014 про відкриття виконавчого провадження №44878681 (а.с. 89);
- копія витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження №44878681 (а.с. 90);
- копія акта про опис майна у податкову заставу від 13.03.2015 №3/25-150, складений податковим керуючим (а.с. 104-105);
- копія витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна про внесення 17.03.2015 реєстраційного запису №15262100 про публічне обтяження (податкова застава) на майно платника податків згідно з актом опису від 13.03.2015 №3/25-150 (а.с. 87);
- копія витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна про внесення 24.03.2015 реєстраційного запису про вилучення запису №13468518 (а.с. 86);
- копія витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про внесення 20.03.2015 реєстраційного запису №9111637 про публічне обтяження (податкова застава) на майно платника податків згідно з актом опису від 13.03.2015 №3/25-150 (а.с. 45).
Залишення поза увагою судів попередніх інстанцій дослідження вказаних доказів свідчить про недотримання ними вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій), згідно з якими суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єкт