П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 815/8551/13-а
Провадження № 11-1288апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (судді Шевчук О. А., Зуєва Л. Є., Федусик А. Г.) у справі № 815/8551/13-а за позовом ОСОБА_3 до Відділу Держземагентства в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Держземагентства в Одеській області (далі - відділ Держземагентства), Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування державного акта, скасування державної реєстрації права власності та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просила:
- визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2007 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,58 га (ділянка НОМЕР_2, масив НОМЕР_3, Таїровська селищна рада Одеської області; далі - спірна земельна ділянка), виданий Відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона є спадкоємцем усього майна ОСОБА_7 згідно із заповітом від 18 квітня 2006 року, реєстраційний № 121, посвідченим секретарем виконавчого комітету Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, в тому числі спірної земельної ділянки щодо якої ОСОБА_6 виданий оскаржуваний державний акт. Проте, оскільки правовстановлюючий документ на землю виданий ОСОБА_6 на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року у справі № 2-401/07, яке скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року, то, на думку позивача, державний акт та державна реєстрація права власності ОСОБА_6 повинні бути скасовані.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14 травня 2014 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2018 року скасував постанову суду першої інстанції, закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача ОСОБА_8 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На думку скаржника, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що після оформлення ОСОБА_6 відповідно до чинного законодавства права власності на спірну земельну ділянку виник спір про право цивільне, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 30 жовтня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України.
Відповідачі та треті особи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_3 є спадкоємцем усього майна ОСОБА_7 згідно із заповітом від 18 квітня 2006 року, реєстраційний № 121, посвідченого секретарем виконавчого комітету Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, в тому числі спірної земельної ділянки, яка належала померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 18 січня 2006 року.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року визнано дійсним заповіт ОСОБА_7, виданий 18 червня 2006 року в міській туберкульозній лікарні № 1; визнано право власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку.
На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_6 видано державний акт серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2007 року про право власності на спірну земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752903437.
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 17 червня 2013 року скасував рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року у справі № 2-401/07, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання заповіту ОСОБА_7 від 18 червня 2006 року дійсним і визнання права власності на земельну ділянку.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що справа належить до юрисдикції адміністративних судів.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що в цій справі оскаржуються правовстановлюючий документ на земельну ділянку та його реєстрація, у зв'язку з чим виник спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на земельну ділянку, тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд роз'яснив, що рішення про закриття провадження у справі не обмежує сторони у реалізації захисту свого речового права в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у