П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2019 року
м. Київ
Справа № П/9991/388/11
Провадження № 11-1332зва18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник Вищої ради правосуддя - Белінська О. В.,
розглянула в судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року (судді Розваляєва Т. С., Веденяпін О. А., Головчук С. В., Олексієнко М. М., Рецебуринський Ю. Й.) в адміністративній справі № П/9991/388/11 за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції (правонаступником якої є Вища рада правосуддя; далі - ВРЮ, ВРП відповідно) про визнання незаконним рішеннята
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2011 року ОСОБА_3звернувся до суду з позовом до ВРЮ про визнання незаконним рішення відповідача від 14 червня 2011 року № 400/0/15-11 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду».
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 зазначив, що Радою суддів адміністративних судів України (далі - Рада суддів) незаконно проведено вивчення стану роботи Київського апеляційного адміністративного суду, а саме: фактично рішенням Ради суддів від 04 лютого 2011 року передбачалось вивчення стану роботи всього Київського апеляційного округу, а не Київського апеляційного адміністративного суду; в складі робочої групи, яка проводила перевірку, не було суддів апеляційних судів; висновки робочої групи стосувалися лише оцінки роботи голови суду і не торкнулись діяльності заступників, голови апарату суду, які також є відповідальними за організацію стану роботи суду. У зв'язку з цим позивач не вважає висновки робочої групи за результатами перевірки легітимними. До того ж ВРЮ допущено порушення порядку підготовки і розгляду питання про звільнення позивача з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду.
Вищий адміністративний суд України постановою від 11 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовив.
Суд виходив із того, що ВРЮ діяла відповідно до положень статті 19 Конституції України, статей 3, 32-1 Закону України від 15 січня 1998 року №22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР), Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням ВРЮ від 04 жовтня 2010 року № 791/0/15-10 (із змінами, внесеними рішенням ВРЮ від 31 травня 2011 року № 381/0/15-11) та прийняла оскаржуване рішення, яким задовольнила подання Ради суддів від 24 травня 2011 року № 300рс про звільнення судді з адміністративної посади та звільнила ОСОБА_3 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду. Підставою для внесення подання стало обговорення Радою суддів результатів вивчення стану організації роботи Київського апеляційного адміністративного суду за 2009 - 2010 роки та січень - лютий 2011 року, проведеного членами робочої групи, утвореною Радою суддів на виконання свого рішення від 18 лютого 2011 року № 16, та прийняття рішення від 20 травня 2011 року № 55, яким визнано незадовільним стан організації роботи цього суду внаслідок недотримання головою суду вимог чинного законодавства щодо здійснення своїх адміністративних повноважень.
16 листопада 2018 року ОСОБА_3подав до ВеликоїПалати Верховного Суду заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. ОСОБА_3 просить скасувати постановлене судове рішення та передати справу на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, заявник зазначив, що 25 вересня 2018 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив рішення у справі «ОСОБА_3 проти України» за його заявою (№ 76639/11). На думку заявника, встановлення Судом порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) є підставою для перегляду судового рішення у справі П/9991/388/11.
Представник ВРП у відзиві просить заяву ОСОБА_3задовольнити, постанову Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
Позивач у судовому засіданні підтримав свою заяву, навів доводи на її обґрунтування, подібні до зазначених у заяві.
Представник ВРП у судовому засіданні просив справу направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві ОСОБА_3 та відзиві ВРП доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).
Утілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема й у частинах першій та другій статті 6 КАС України.
Міністерство юстиції України надало копію рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» разом з його автентичним перекладом українською мовою.
З названого рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» та додатків до нього вбачається, що ОСОБА_3 подав до ЄСПЛ заяву № 76639/11, у якій стверджував, що його звільнення з посади голови апеляційного суду не було здійснене відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції та становило незаконне і непропорційне втручання у його приватне життя всупереч статті 8 Конвенції, а також його звільнення із зазначеної посади переслідувало приховані політичні цілі на порушення статті 18 Конвенції. Також заявник скаржився на порушення його майнових прав за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки він був позбавлений можливості отримувати вищу заробітну плату та пенсію.
25 вересня 2018 року ЄСПЛ ухвалив о