ПОСТАНОВА
іменем України
5 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/25145/15-к
провадження № 51-1115км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Григор’євої І.В.,
за участю секретаря судового засідання
Манацької І.А.,
прокурора
Ткачук Г.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 9 березня 2017 року щодо:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1),
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки та жительки АДРЕСА_2
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 303 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожного було засуджено за частиною 3 статті 303 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
2. За обставин, детально викладених у вироку, обох засуджених визнано винуватими у сутенерстві, вчиненому за попередньою змовою щодо кількох неповнолітніх осіб.
3. Суд першої інстанції встановив, що в лютому 2015 року в сауні «Золотой телёнок» на вул. Некрасова, 75а в м. Вінниці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою спонукали та залучали з метою отримання доходу до надання сексуальних послуг жінок, серед яких були неповнолітні.
4. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року вирок змінено. Визнано непідтвердженою кваліфікуючу ознаку - вчинення сутенерства щодо неповнолітніх осіб. Кваліфіковано дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за частиною 2 статті 303 КК та призначено кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК обох засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі прокурор на підставах, передбачених пунктами 2 та 3 частини першої статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засуджених, прокурор вважає необґрунтованим звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів. Неправильне застосування статті 75 КК, на думку прокурора, призвело до того, що засудженим було призначено невиправдано м'яке покарання.
7. У доповненнях до касаційної скарги прокурор стверджує, що апеляційний суд, не допитавши потерпілих, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, зокрема не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, а тому вважає, що рішення про зміну правової кваліфікації діяння засуджених з частини 3 на 2 статті 303 КК тобто, на менш тяжке кримінальне правопорушення, є невмотивованим і неправильним.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 письмово заявили про можливість розгляду справи без їх участі
10. Представник Служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області також просив Суд проводити касаційний розгляд без його присутності.
11. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення з доповненнями.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі та доповненнях доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
13. У цьому кримінальному провадженні 16 квітня 2018 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, прокурор подав доповнення до своєї касаційної скарги. Суть доводів, викладених стороною обвинувачення у доповненнях, зводиться до того, що суд апеляційної інстанції, визнавши недоведеним факт обізнаності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про неповнолітній вік п