Постанова
Іменем України
28 січня 2019 року
м. Київ
справа № 752/18463/16-ц
провадження № 61-32642св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації»,
третя особа - Первинна організація профспілки авіабудівників України на Державному підприємстві «Завод 410 Цивільної авіації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника Державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у складі судді Шкірай М. І. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М. Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» (далі - ДП «Завод 410 Цивільної авіації») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, наказом ДП«Завод 410 Цивільної авіації» від 01 листопада 2016 року його звільнено з посади заступника технічного директора з експлуатації будівель та споруд на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Вважає цей наказ незаконним, оскільки він є членом профспілкової організації, а згоди на його звільнення первинна профспілкова організація не надавала.
Крім того, звільнення його за прогул не має фактичних та правових підстав, оскільки поза територією підприємства він виконував трудові обов'язки за дорученням та з дозволу заступника генерального директора підприємства, якому він безпосередньо підпорядкований, а також окремі повноваження члена виборного органу колективу, право на яке надано законодавством та колективним договором на 2016 рік, укладеним між адміністрацією підприємства та трудовим колективом.
06 травня 2016 року його обрано головою Ради трудового колективу ДП «Завод 410 Цивільної авіації», тому він здійснює повноваження керівника виборного органу, створеного найманими працівниками підприємства - трудового колективу. Проте при його звільненні відповідачем порушено вимоги статті 14 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та пункт 10.4 Статуту підприємства.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано незаконним наказ ДП «Завод 410 Цивільної авіації» від 01 листопада 2016 року № 180/о про звільнення ОСОБА_4
Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника технічного директора з питань експлуатації будівель та споруд ДП «Завод 410 Цивільної авіації».
Стягнуто з ДП «Завод 410 Цивільної авіації» на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 97 920,00 грн, судові витрати 551,21 грн, усього 98 471,21 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що при відсутності вини працівник не може бути звільнений за прогул без поважних причин.
Крім того, відповідачем при звільненні ОСОБА_4 не було отримано згоди первинної організації профспілки авіабудівників України на ДП «Завод 410 Цивільної авіації», членом якої є останній.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 травня 2017 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року змінено, зменшено розмір стягнутої з ДП «Завод 410 Цивільної авіації» на користь ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 97 920,00 грн до 95 531,28 грн без урахування податків та обов'язкових зборів.
У решті судове рішення залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності звільнення позивача, визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі та залишив рішення суду в цій частині без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, у зв'язку з допущенням судом першої інстанції помилки у визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд змінив розмір стягнутої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ДП «Завод 410 Цивільної авіації» просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди не повно дослідили обставини справи, не надали належної оцінки доказам, які підтверджують систематичну відсутність позивача на робочому місці у червні 2016 року, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Крім того, стягуючи на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, апеляційний суд не обґрунтував спосіб його розрахунку.
ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити без змін оскаржуване судове рішення як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 752/18463/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).
Відповідно до частини другої статті 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.