Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 754/4507/18
провадження № 61-43855св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Київська міська рада,
третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві,
особа, яка не брала участі в розгляді справи - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Махініча Руслана Вікторовича як представника ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року в складі судді Панченко О. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалася на те, що у 2000 році ОСОБА_7 склала на її ім'я заповіт, який посвідчила у 15 Київській державній нотаріальній конторі, яким вона все своє майно, де б воно не знаходилося і в чому б не виражалося на час її смерті, заповіла їй.
Чоловік ОСОБА_7 помер у 1997 році, дітей в неї не було, а тому єдиними рідними для неї залишилися позивач та її батьки, які постійно спілкувалися та підтримували одне одного. В останні роки зв'язок між ними перервався через проведення антитерористичної операції на тимчасово окупованій території, де позивач зареєстрована та постійно проживає, телефонний та транспортний зв'язок з м. Києвом припинився.
20 березня 2018 року знайома повідомила її про те, що ОСОБА_7 померла в лютому 2017 року, після чого вона звернулася до 15 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак державний нотаріус відмовилася видавати їй свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом, оскільки нею пропущено встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
У зв'язку з викладеним позивач просила визнати, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 пропущений з поважних причин і визначити їй додатковий строк в один місяць з дня набрання чинності рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини позивач пропустила з поважних причин.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 07 вересня 2018 року до Верховного Суду, адвокат Махініч Р. В. як представник ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року, і ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
Надходження касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
26 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга адвоката Махініча Р. В. як представника ОСОБА_5 мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та несправедливими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції своїм рішенням фактично усунув ОСОБА_5 від спадщини за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_7, без залучення її до розгляду справи. Апеляційний суд на порушення районним судом норм права уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції в силі.
13 листопада та 17 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив та додаткові пояснення до відзиву адвоката ОСОБА_8 як представника ОСОБА_4 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Спадкоємцем за законом вважається не просто особа, яка вчасно подала заяву про прийняття спадщини, а особа, яка відноситься до однієї із черг спадкоємців за законом, що визначені статтями 1261-1265 ЦК України. Твердження ОСОБА_5 про те, що вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_7 як особа, яка більше п'яти років проживала зі спадкоємцем однією сім'єю, не ґрунтуються на обставинах справи та наданих заявником доказах, рішення про встановлення такого факту на час розгляду справи судами не існує. Факт звернення ОСОБА_5 до суду з позовом про встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не є доказом того, що вона є спадкоємцем за законом четвертої черги. Аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 20 жовтня 2000 року у 15 Київській державній нотаріальній конторі посвідчено заповіт, яким ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не знаходилося і в чому б не виражалося на час її смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
27 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до 15 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7
Постановою від 30 березня 2018 року державний нотаріус 15 Київської державної нотаріальної контори Мазур О. Ю. відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_4 пропустила встановлений чинним законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини.
06 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яки