Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 357/18153/15-ц
провадження № 61-11808 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, головне територіальне управління юстиції у Київській області, головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державна казначейська служба України,
третя особа - Печерське відділення публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 3715,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Бондаренко О. В. від 09 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Приходька К. П., від 12 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до
міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі - міський ВДВС Білоцерківського МУЮ у Київській області, виконавча служба), Державна казначейська служба України (далі - Казначейство), головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ГТУЮ у Київській області), головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - головне управління Казначейства у Київській області), третя особа - Печерське відділення № 3715 публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -
ПАТ «Державний ощадний банк України»), про застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2014 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованої міським ВДВС Білоцерківського МУЮ у Київській області квартири АДРЕСА_1 у
м. Біла Церква Київської області, переможцем яких став ОСОБА_4 Вказує, що торги проводилися приватним підприємством «Нива-В. Ш.» (далі - ПП «Нива - В. Ш.») за дорученням ВДВС Білоцерківського МУЮ Київської області на підставі укладеного між ними 21 лютого 2014 року договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). Зазначає, що за вказане нерухоме майно ним було сплачено 290 000 грн, проте рішенням суду результати вказаних прилюдних торгів визнано недійсними. Посилався на те, що складання за результатами прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто є правочином. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив застосувати наслідки недійсності правочину, шляхом стягнення з головного територіального управління юстиції у Київській області сплачених ним коштів на придбання квартири у розмірі 223 985, 93 грн та 405,48 грн - витрат за проведення виконавчих дій, стягнути з Державного бюджету України через головне управління Казначейства у Київській області сплачений ним виконавчий збір у розмірі 22 398, 59 грн. Крім того, просив стягнути з Казначейства завдану майнову шкоду у розмірі 383 930 грн, яка полягає у тому, що внаслідок протиправних дій державного виконавця, які стали підставою для визнання прилюдних торгів недійсними він змушений буде вчинити дії для відновлення свого порушеного права, які полягають у придбанні квартири за ціною значно вищою, ніж була встановлена на прилюдних торгах
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 09 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у цій справі можливе застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції до сторін правочину, якими у цьому випадку є позивач та відповідач міський ВДВС Білоцерківського МУЮ у Київській області, однак ОСОБА_4 вимогу про повернення коштів у порядку частини першої статті 216 ЦК України заявив до Головного територіального управління юстиції у Київській області, яке не було стороною правочину, визнаного в судовому порядку недійсним, а тому й відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування збитків у розмірі 383 930 грн суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту заподіяння йому шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня
2016 року в частині відмови у задоволенні позову про застосування наслідків недійсності правочину скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що стороною (продавцем) недійсного правочину є спеціалізована організація
(ПП «Нива- В. Ш.»), яку до участі у розгляді справи залучено не було, а тому суд в цій частині дійшов помилкового висновку щодо сторін правочину, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині. В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що сторонами правочину є саме позивач та виконавча служба і вимога про застосування наслідків недійсного договору пред'явлена саме до виконавчої служби, а тому є всі передбачені законом підстави для стягнення сплачених ним коштів на придбання вказаного нерухомого майна. Висновок суду першої інстанції про те, що Головне територіальне управління юстиції у Київській області не є стороною правочину і з нього не можуть бути стягнуті грошові кошти, сплачені за недійсним договором, зроблений з порушенням норм процесуального права, суд не роз'яснив позивачу право звернення із вимогами до виконавчої служби. Крім того, позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди є повністю доведеними, суди безпідставно відмовили у їх задоволенні.
Відзив на касаційну скаргу від учасників справи не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, 12 травня 2014 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого міським ВДВС Білоцерківського МУЮ у Київській області нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_6, а саме: квартири АДРЕСА_1 у
м. Біла Церква Київської області, переможцем яких став позивач ОСОБА_4, про що було складено відповідний протокол.
Вказані торги проводилися ПП «Нива - В. Ш.» за дорученням
ВДВС Білоцерківського МУЮ Київської області на підставі укладеного між ними 21 лютого 2014 року договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
За вказане нерухоме майно позивачем були сплачені кошти у розмірі 290 000 грн, із яких: 246 790 грн - оплата за квартиру на рахунок виконавчої служби; 43 210 грн - сума винагороди організатора торгів, сплачена на рахунок ПП «Нива - В.Ш.» (а. с. 11, 12 т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, що відбулися 12 травня 2014 року.
Підставою для визнання недійсними результатів прилюдних торгів стало їх проведення поза межами шестимісячного строку дії звіту про оцінку майна, встановленого частиною п'ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час вирішення спору).
Звертаючись до суду із позовом про стягнення коштів, сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді акта державного виконавця про проведення прилюдних торгів,
ОСОБА_4 посилався на те, що такі кошти повинно повернути Головне територіальне управління юстиції у Київській області відповідно до статті 216 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суд першої інстанції виходив із того, що продавцем за вказаним правочином є міський
ВДВС Білоцерківського МУЮ у Київській області, а тому саме з нього підлягають стягненню кошти як із сторони недійсного правочину, однак позивач вимоги до виконавчої служби не пред'являв, а просив стягнути ці кошти із Головного територіального управління юстиції у Київській області, а тому суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторонами вказаного договору купівлі-продажу є організатор і переможець прилюдних торгів, однак позивачем до організатора торгів ПП «Нива - В. Ш.» вимоги про повернення сторін недійсного правочину пред'явлені не були, а тому слід йому відмовити у задоволенні позову з інших правових підстав.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною