П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/411/18
Провадження № 11-570сап18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ЛіходійО. О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Данилевич Н. А., Шарапи В. М.),
УСТАНОВИЛА:
29 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 30 листопада 2017 року № 3879/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкас на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Рішення).
Аргументи позивача на обґрунтування протиправності Рішення зводяться до такого:
- склад ВРП, який ухвалив Рішення, не мав повноважень його ухвалювати, оскільки окремі члени ВРП до цього в актах відповідача та її органів вже висловлювали свою позицію щодо можливого вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку;
- Рішення прийняте в період перебування судді на стаціонарному лікуванні, при цьому позивач повідомляв про це відповідача та просив відкласти розгляд подання;
- заяви ОСОБА_5 та заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. до Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) про перевірку судді не відповідали вимогам Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) щодо строку їх подання, тому мали бути залишені без розгляду;
- ВРП при ухваленні Рішення не було враховано позитивну характеристику судді, попередню бездоганну роботу на посаді судді, як і не встановлено умисного нехтування ним вимогами Закону.
- ВРП не дотримано норми Конституції та законів України щодо строку застосування як дисциплінарного стягнення, так і строку давності притягнення до відповідальності.
- ВРП при прийнятті рішення відносно позивача порушила міжнародні та національні гарантії незалежності суддів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 квітня 2018 рокупозов ОСОБА_3 задовольнив.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного Рішення ВРП, суд першої інстанції керувався тим, що частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) визначено підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, і такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, цей суд дійшов висновку, що підстави для скасування Рішення, визначені частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, - відсутні.
Так, судом вказано на те, що з витягу протоколу засідання ВРП від 30 листопада 2017 року № 68 убачається ухвалення Рішення повноважним складом ВРП та підписання його усіма її членами, які брали участь в його прийнятті.
Також судом зазначено, що у спірному Рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення судді з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3, окрім наведених вище доводів щодо протиправності Рішення, послався на те, що суд першої інстанції протиправно, усупереч статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 55, 124 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обмежився лише перевіркою наявності формальних підстав для скасування Рішення, встановлених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, без оцінки обґрунтованості мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків та аргументів особи, щодо якої прийнято рішення.
ВПР у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та представник ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених документах доводам.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника відповідача, ВеликаПалата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
У ході розгляду справи суд установив таке.
Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 654/2007 ОСОБА_3 призначений на посаду судді Соснівського районного суду міста Черкаси. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5009-VI обраний суддею безстроково.
13 жовтня 2014 року до ТСК надійшла заява ОСОБА_6, 3 грудня 2014 року - заява координатора координаційної ради Коаліція молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» ОСОБА_5, 15 грудня 2014 року - заява заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 відповідно до вимог Закону № 1188-VII.
Листом секретаря ТСК Соловйової М. М. від 4 лютого 2016 року № 1376/0/9-16 вказані вище заяви передані для розгляду до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ).
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу між членами ВРЮ від 25 квітня 2016 року у цих справах визначено доповідачем члена ВРЮ Олійник А. С., яка запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3, про що надала відповідний висновок.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 26 квітня 2017 року № 1000/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17 притягнуто суддю Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення його з посади.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_3 оскаржено останнім до ВРП.
31 жовтня 2017 року ВРП ухвалила рішення № 3526/0/15-17 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 травня 2017 року про притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. При цьому, зазначене рішення ВРП ОСОБА_3до суду не оскаржував.
Залишаючи без змін рішення свого дисциплінарного органу, ВРП погодилася з його висновками про те, що допущені суддею ОСОБА_3 при розгляді справ щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою істотні порушення норм процесуального права свідчать про необ'єктивне та несправедливе здійснення ним правосуддя, наслідком чого є підрив суспільної довіри до суду, та мають бути кваліфіковані як вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Такий висновок мотивовано тим, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваних у справах № 712/816/14-к (підозрюваний ОСОБА_9.), № 712/817/14-к (підозрюваний ОСОБА_10.), № 712/818/14-к (підозрюваний ОСОБА_11), № 712/819/14-к (підозрюваний ОСОБА_12.), № 712/826/14-к (підозрюваний ОСОБА_13), № 712/828/14-к (підозрюваний ОСОБА_14), № 712/832/14-к (підозрюваний ОСОБА_15), № 712/833/14-к (підозрюваний ОСОБА_6), № 712/834/14-к (підозрюваний ОСОБА_17.), № 712/1008/14-к (підозрюваний ОСОБА_18.), № 712/1010/14-к (підозрюваний ОСОБА_19.), № 712/1012-14-к (підозрюваний ОСОБА_20), слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 не встановив, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
30 листопада 2017 року ВРП, розглянувши подання її Третьої Дисциплінарної палати, ухвалила кадрове рішення № 3879/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, ВеликаПалата Верховного Суду керується таким.
Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом України від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом № 1798-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час вчинення позивачем дисциплінарного проступку) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
З набранням чинності 30 вересня 2016 року Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) статтю 126 Конституції України, яка визначає перелік підстав для звільнення судді, викладено в новій редакції.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Основного Закону установлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VI