Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 753/3543/16-ц
провадження № 61-24690св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
третя особа - ОСОБА_6, приватний нотаріс Київського міського нотаріального округу Ковбасинська Світлана Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Холод Тетяна Анатоліївна
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, договору іпотеки, свідоцтва про право власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2008 року вона разом з сином ОСОБА_6 уклали з ОСОБА_5 фіктивний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір був спрямований на отримання ОСОБА_5 кредиту в інтересах позивача.
16 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Ощадбанк» укладено договір про іпотечний кредит та іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала в іпотеку ПАТ «Ощадбанк» належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 отримані у ПАТ «Ощадбанк» кредитні кошти передала ОСОБА_4, яка вклала їх у три фінансові компанії з метою отримання відсотків для погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором.
У зв'язку з фінансовими проблемами ОСОБА_4 не змогла належним чином сплачувати заборгованість за кредитним договором, тому ПАТ «Ощадбанк» звернулося до ОСОБА_5, яка отримувала кредит на користь ОСОБА_4, з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
01 квітня 2015 року банком, на підставі акту державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києва про передачу стягувачу майна в рахунок погашення боргу, отримано свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Договір купівлі-продажу спірної квартири є фіктивним, оскільки укладався без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися даним правочином, тому позивач просила визнати його недійсним, а також, застосувавши наслідки недійсності основного правочину, визнати договір іпотеки та свідоцтво про право власності ПАТ «Ощадбанк» на спірну квартиру недійсними.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсними іпотечного договору № 5943 від 16 травня 2008 року та свідоцтва про право власності від 01 квітня 2015 року відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року залишені без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності фіктивності оспореного договору купівлі-продажу квартири та того, що ОСОБА_4 не є стороною іпотечного договору, тому її права та інтереси вказаним договором не порушені.
У липні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що після укладення оспореного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 продовжила у ній проживати, оплачувати отримані комунальні послуги, що свідчить про те, що власником та користувачем квартири є позивач, а договір купівлі-продажу є фіктивним.
Враховуючи вказану обставину та оспорення дійсності основного правочину (договору купівлі-продажу квартири), є підстави застосування наслідків недійсності основного правочину та визнання недійсними договору іпотеки та свідоцтва про право власності на квартиру відповідно до статті 548 ЦК України.
ПАТ «Ощадбанк» направило заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з та