П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/156/16
Провадження № 11-627сапс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,
представника відповідача Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Бевзенко В. М., судді: Білоус О. В., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л., Шарапа В. М.) від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя) про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) щодо здійснення відносно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 перевірки і складання висновку від 24 березня 2015 року № 11/02-15 на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»;
- визнати незаконним та скасувати висновок ТСК від 24 березня 2015 року № 11/02-15;
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя) від 04 лютого 2016 року «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 в частині визнання протиправними дій ТСК щодо здійснення відносно неї перевірки і складання висновку від 24 березня 2015 року № 11/02-15 на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та визнання незаконним і скасування цього висновку - залишено без розгляду (ця ухвала позивачкою до суду не оскаржувалась), а в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя) від 04 лютого 2016 року «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді» - відкрито провадження.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_6 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначила, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, як судом першої інстанції, не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відмовляючи у задоволені позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням принципу пропорційності при застосуванні дисциплінарного стягнення, а тому відсутні підстави для скасування рішення ВРЮ від 04 лютого 2016 року «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 з посади за порушення присяги судді».
ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
22 січня 2019 року від ОСОБА_6 надійшла заява про перенесення розгляду цієї справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я її представника - ОСОБА_9 та неможливості вчасно підготувати і надати додаткові пояснення до апеляційної скарги.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає слідуюче.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року розгляд цієї справи вперше було призначено на 04 жовтня 2018 року о 10 годині 30 хвилин. Однак, такий розгляд не відбувся у зв'язку із задоволенням клопотання позивачки про його перенесення з посиланням на її хворобу. Розгляд справи відкладено на 29 листопада 2018 року.
27 листопада 2018 року ОСОБА_6 знову звернулася із заявою про перенесення розгляду зазначеної справи, мотивуючи заміною її представника та необхідністю останнього ознайомитися з матеріалами справи і надати додаткові пояснення. Дана заява була задоволена судом, а розгляд справи вдруге перенесено на 24 січня 2019 року.
Звертаючись із заявою від 22 січня 2019 року про перенесення розгляду справи, призначеного на 24 січня 2019 року, ОСОБА_6 зазначає про неможливість присутності її представника в судовому засіданні у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я та бажанням ознайомитися з матеріалами справи.
Вирішуючи заявлене клопотання, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що у позивачки та її представника було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та можливості підготувати і надати суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (майже три місяці).
Крім того, суд враховує й ті обставини, що сама позивачка в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду її апеляційної скарги, причини своєї неявки суду не повідомила.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява від 22 січня 2019 року про чергове відкладення розгляду справи спрямована на її затягування, зазначені позивачкою причини є неповажними, а тому така заява задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду знаходить можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся осіб.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
Президент України Указом від 17 березня 2007 року № 212/2007 призначив ОСОБА_6 на посаду судді Червонозаводського районного суду м. Харкова строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2012 року № 4577-VІ позивачка обрана суддею цього суду безстроково.
Підставою для притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності слугували слідуючі обставини:
20 лютого 2014 року суддею ОСОБА_6 було прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № 646/1508-14-п, якою визнано ОСОБА_10 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення України, а саме: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (далі - КУпАП), внаслідок чого на нього накладено стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб. Факт порушення ОСОБА_10 ст. 185 КУпАП підтверджувалися протоколом про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року та рапортом працівника міліції, згідно якого ОСОБА_10 не покорився законним вимогам працівників міліції припинити блокування воріт Академії внутрішніх військ України на пл. Повстання, 3 в м. Харкові. Під час розгляду справи ОСОБА_10 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Однак, суддя ОСОБА_6 вважала, що вказаний вид стягнення є доцільним і достатнім для його виправлення та слугуватиме попередженням для здійснення ним нових правопорушень.
04 березня 2014 року перший заступник прокурора м. Харкова направив до Червонозаводського районного суду міста Харкова клопотання про звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі на підставі Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі - Закон № 743-VII).
05 березня 2014 року суддею ОСОБА_6 винесено постанову про задоволення вказаного клопотання. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_11 не був учасником мирного зібрання і про це не заявляв. Проте, Закон № 743-VII не передбачає переліку адміністративним правопорушень, на які він розповсюджується, а діяння, за яке ОСОБА_11 притягнутий до адміністративної відповідальності, вчинено в період, зазначений в Законі № 743-VII.
23 вересня та 16 грудня 2014 року до ТСК надійшли заяви гр. ОСОБА_12 та заступника прокурора Харківської області Стратюка О. М. про проведення спеціальної перевірки судді ОСОБА_6 в порядку ст. 2 Закону України від 08 квітня 2014 року №1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон
№1188-VII) з метою з'ясування фактів, які свідчать про порушення нею присяги судді та наявності підстав для притягнення до дисциплінарної або кримінальної відповідальності. У вказаних зверненнях заявники вказують, що суддею ОСОБА_6 вчинено дії, які викликають сумнів у її безсторонності, об'єктивності та неупередженості під час прийняття рішень у справі № 646/1508/14-п.
24 березня 2015 року ТСК ухвалила висновок про наявність у діях судді ОСОБА_6 ознак порушення присяги та направила разом з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення. У висновку ТСК зазначено, що при винесенні постанови від 20 лютого 2014 року, якою до ОСОБА_11 застосовано найсуворіший вид адміністративного стягнення, суддя ОСОБА_6 не встановила обставин, які пом'якшують або обтяжують його відповідальність, не обґрунтувала доведеність вини правопорушника, обмежилась посиланням на рапорт і протокол працівників міліції, а сама постанова не містить зазначення обставин, встановлених при розгляді справи. Також, у висновку ТСК вказано, що ст. 4 Закону №1188-VII, на яку суддя ОСОБА_6 посилається в мотивувальній частині постанови від 05 березня 2014 року, передбачає звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту. Проте, встановивши, що ОСОБА_10 нібито не був учасником масових акцій протесту, суддя застосувала до нього норми саме цього закону.
10 вересня 2015 року ВРЮ відкрила дисциплінарну справу відносно судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_6
19 листопада 2015 року Дисциплінарна секція ВРЮ рекомендувала ВРЮ прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді за порушення присяги.
04 лютого 2016 року ВРЮ прийняла рішення № 251/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді за порушення присяги».
Не погодившись з таким рішенням ВРЮ, ОСОБА_6 звернулася до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Судове рішення за наслідками розгляду зазначеного позову є предметом перегляду в апеляційному порядку в цьому судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з підстав для звільнення судді з посади є порушення присяги.
За приписами ст. 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР, чинний на час виникнення спірних правовідносин) порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) зміст присяги судді полягає в урочистому зобов'язанні об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 зазначає, що підстави для застосування стягнення у вигляді звільнення з посади судді відсутні, оскільки в її діях не було умисного порушення норм права, а тим більш