Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 676/3124/16-ц
провадження № 61-16439св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Купельського А. В., Корніюк А. П., Пєнти І. В., від 02 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 12 липня 2012 року по 14 квітня 2016 року він працював заступником директора з навчально-виробничої роботи у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти». Наказом директора закладу від 30 травня 2016 року його звільнено з 30 травня 2016 року з посади у зв'язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважав, що його незаконно звільнено з роботи, без своєчасного попередження. Крім того, він має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 13 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив поновити його на роботі на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2016 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Вдовичинського А. В. від 15 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».
Стягнуто з ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня по 15 листопада 2016 року включно у розмірі 27 093,69 грн, з яких підлягають стягненню податок на доходи фізичних осіб та обов'язкові платежі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць у розмірі 4 862,97 грн, з яких підлягають стягненню податок на доходи фізичних осіб та обов'язкові платежі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_4 були порушені вимоги трудового законодавства, а саме: його не було вчасно попереджено про звільнення, одночасно із попередженням про звільнення не запропоновано іншу роботу в навчальному закладі, не надано суду належних доказів, які підтверджують, що позивач має меншу кваліфікацію, ніж ОСОБА_5, який залишився на посаді.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач із дотриманням вимог чинного законодавства звільнив позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідач попередив позивача про майбутнє звільнення за два місяці, запропонував йому іншу роботу в навчальному закладі та не порушив переважне право позивача на зайняття посади.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що його звільнено з роботи без дотримання вимог чинного законодавства, а саме: йому не було запропоновано іншої роботи в момент повідомлення про скорочення його посади; переведення на вакантну посаду майстра йому запропоновано лише 31 травня 2016 року, тобто після звільнення; не враховано його переважне право як учасника бойових дій на залишення на посаді заступника директора.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2017 року ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач був звільнений з роботи із дотриманням вимог чинного трудового законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що згідно з наказом від 11 липня 2012 року № 29-к ОСОБА_4 був прийнятий на роботу в ДНЗ «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи.
ОСОБА_4 є учасником бойових дій, ветераном військової служби.
Наказом ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» від 01 лютого 2016 року № 14 «Про скорочення штату працівників» внесено зміни у штатний розпис навчального закладу з 01 квітня 2016 року із скороченням ряду штатних одиниць, у тому числі двох штатних одиниць заступника директора з навчально-виробничої роботи із трьох наявних у навчальному закладі.
Профспілковий комітет первинної профспілкової організації навчального закладу 02 лютого 2016 року надав згоду на скорочення двох штатних одиниць заступника директора з навчально-виробничої роботи, а 17 березня 2016 року - згоду на звільнення позивача. На засіданнях був присутній позивач.
03 лютого 2016 року відповідач видав наказ № 15 про попередження працівників щодо можливого скорочення з 03 квітня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Із вказаним наказом позивач був ознайомлений, а також 08 лютого 2016 року отримав письмове повідомлення про наступне скорочення з пропозицією переміщення на посаду викладача з погодинною оплатою праці.
Наказом відповідача від 31 березня 2016 року № 22-к звільнено ОСОБА_4 з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи 08 квітня 2016 року у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з листком непрацездатності позивач з 31 березня по 05 квітня 2016 року перебував на лікарняному.
Наказами відповідача позивачу була надана додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій з 01 квітня 2016 року по 14 квітня 2016 року терміном 14 календарних дні та щорічна основна відпустка терміном 43 календарних дні з 15 квітня 2016 року по 30 травня 2016 року із подальшим його звільненням з 30 травня 2016 року у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті першої статті 40 КЗпП України.
30 травня 2016 року позивачу телефонограмою пропонувалась вакантна посада майстра виробничого навчання, що підтверджується актом від 30 травня 2016 року, однак позивач відмовився з'явитись до відповідача, а тому з указаною письмовою пропозицією від 30 травня 2016 року позивача було ознайомлено 31 травня 2016 року.
Наказом відповідача від 30 травня 2016 року звільнено позивача з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи з 30 травня 2016 року у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
31 травня 2016 року позивач був ознайомлений з наказам про звільнення та з них проведений розрахунок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих п