Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 161/16811/17
провадження № 61-38905св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року у складі головуючого-судді Черняка В. В. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 16 травня 2018 року у складі суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить ѕ частки квартири АДРЕСА_1, іншу ј частку вказаної квартири, успадкувала після смерті матері відповідач ОСОБА_5, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала.
Посилаючись на те, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, а спільне користування житлом неможливе, ОСОБА_4 просив припинити право власності ОСОБА_5 на частку квартири, з виплатою їй грошової компенсації у розмірі вартості такої частки, що не завдасть істотної шкоди відповідачу та членам її сім'ї та визнати за ним право власності на ј частку спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач ОСОБА_5 після відкриття спадщини, у встановленому законом порядку не оформила право власності на ј частку спірної квартири, то вимоги позивача про припинення її права власності на частку у спільному майні є передчасними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано те, що прийнявши спадщину після смерті матері, відповідач набула право власності на частку у спірній квартирі, якої її може бути позбавлено на підставі статті 365 ЦК України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що позивачу на підставі договору дарування від 21 лютого 2017 року належить на праві власності ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Власником іншої ј частки вказаної квартири була мати відповідача ОСОБА_7, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
ОСОБА_5 08 серпня 2005 року надіслала шляхом почтового зв'язку до Першої луцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, оформлену неналежним чином, без посвідчення справжності її підпису нотаріусом, вдруге аналогічну заяву надіслано відповідачем у листопада 2015 року.
Листами Першої луцької нотаріальної контори № 2-15/3416 від 18 серпня 2005 року та № 2359/02-14 від 23 листопада 2015 року ОСОБА_5 повідомлено про неналежність оформлення таких заяв та про необхідність звернутися до нотаріальної контори для написання заяви про прийняття спадщини, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріусом.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статтею 1269 ЦК України встановлено порядок подання заяви про прийняття спадщини.
Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це по