Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 331/8045/16-ц
провадження № 61-16408св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7,
треті особи: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 березня 2017 року у складі судді Жукової О. Є. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 рокуу складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, треті особи: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про усунення перешкод та вселення, посилаючись на те, що вона користується ліжко-місцем в ізольованій кімнаті АДРЕСА_2. В іншій ізольованій кімнаті № 104/1 площею 19,2 кв. м проживає подружжя ОСОБА_7 з їх неповнолітньою дитиною. З 15 листопада 2015 року другим ліжко-місцем у кімнаті № 104/2 користувалася ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У другій половині квітня 2016 року вона перебувала у своїх батьків в смт Новомиколаївці Запорізької області та про смерть ОСОБА_8 не знала. З невідомих причин ОСОБА_6 замінила замок у вхідних дверях квартири та після її повернення відмовилася надати їй ключі, мотивуючи це тим, що два дублікати ключів знаходяться у ОСОБА_8 Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила вселити її до вищевказаної кімнати № 104/2 та зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні цією кімнатою і приміщеннями загального користування: коридором, кухнею, санвузлом, що розташовані у квартирі.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 березня 2017 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_4 до ізольованої кімнати АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні ізольованою кімнатою № 104/2 та допоміжними приміщеннями: коридором, кухнею, санвузлом, що розташовані у вказаній квартирі.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 грудня 2008 року безстроковий договір найму ліжко-місця у кімнаті № 104/2 від 26 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «РЕПОГ» (далі - КП «РЕПОГ»), визнано дійсним. Тому право користування позивача вказаним ліжко-місцем є обставиною, що не підлягає доказуванню. Під час розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що відповідачі не дають ОСОБА_4 ключів від вхідних дверей квартири № 104, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості потрапити до кімнати.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 серпня 2017 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2017 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 року, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження реєстрації позивача у спірній квартирі. Єдиною підставою для укладення договору найму житлового приміщення державного чи комунального фонду є ордер, а тому суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що право користування позивачем ліжко-місцем встановлено рішенням суду і не підлягає доказуванню. Позивачем не доведено, що саме відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні кімнатою.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 квітня 2018 року справу № 331/8045/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що право власності на 22/25 частин об'єкта нерухомості по вулиці Українській, 4 у місті Запоріжжі зареєстроване за територіальною громадою міста Запоріжжя.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 грудня 2008 року, яке набрало законної сили 05 січня 2009 року, позов ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, Управління житлового господарства Запорізько