1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

місто Київ

справа № 203/5198/15-ц

провадження № 61-4589св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: Комунальне підприємство «Міськзеленбуд» Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року у складі судді Казака С. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2 у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Міськзеленбуд» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Міськзеленбуд», комунальне підприємство), Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради як відповідача у справі замінено на Дніпропетровську міську раду.

Відповідно до уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просив стягнути солідарно із Дніпропетровської міської ради та КП «Міськзеленбуд» Дніпропетровської міської ради суму відшкодування майнової шкоди у розмірі 13 259, 00 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 25 липня 2015 року на належний йому автомобіль марки Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, що тимчасово перебував поруч із будинком АДРЕСА_1 (нині - м. Дніпро), з дерева, що знаходилось на прибудинковій території, впала гілка, внаслідок чого пошкоджено належний йому транспортний засіб.

ОСОБА_2 29 липня 2015 року звернувся до Приватного підприємства «Аеліта» (далі - ПП «Аеліта»), яке є офіційним дилером автомобілів марки «Ford» в Україні, щодо здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, вартість якого склала 13 259, 00 грн. Вважає, що шкода завдана йому внаслідок бездіяльності посадових осіб Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та КП «Міськзеленбуд», оскільки на адресу виконавчого комітету міської ради мешканцями прилеглих будинків завчасно направлялось звернення щодо ліквідації двох аварійних дерев у подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Необхідні заходи щодо ліквідації аварійних дерев та усунення небезпеки для життя та здоров'я громадян майна посадові особи не вжили.

Стислий виклад заперечень відповідачів

КП «Міськзеленбуд» позов не визнало та просило відмовити у його задоволенні в частині заявлених до комунального підприємства вимог, посилаючись на те, що аварійне дерево не перебувало на балансі підприємства, а тому КП «Міськзеленбуд» не повинно було вживати будь-яких дій щодо цього дерева, а тому воно є неналежним відповідачем у справі.

Представник Дніпропетровської міської ради у судові засідання не з'являвся, заперечень на позов не надавав.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування майнової шкоди суму в 13 259, 00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому майнової шкоди внаслідок пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу через падіння гілки дерева.

Вирішуючи питання щодо кола осіб, які мають нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоду, суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, відсутність даних, що дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування. Невжиття Дніпропетровською міською радою заходів за зверненням мешканців будинків від 31 березня 2015 року свідчить, що обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу шкоди необхідно покласти саме на Дніпропетровську міську раду, до відання виконавчого органу якої відповідно до підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення, та яким не було належним чином забезпечено організацію роботи з питань благоустрою, зокрема, щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що Дніпропетровська міська рада - це адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Дніпропетровській області, до обов'язків якої входить організація благоустрою зелених насаджень, відповідно до положень статей 20, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та відшкодування майнових збитків внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Дніпропетровська міська рада просила скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд першої інстанції, стягуючи суму відшкодування шкоди з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_2, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги були заявлені до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради. На переконання міської ради, позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки Дніпропетровська міська рада не є балансоутримувачем об'єкта благоустрою, яким завдано шкоди позивачу. Догляд за прибудинковою територією і об'єктами благоустрою на ній, зокрема деревами, здійснюється балансоутримувачами багатоквартирного будинку, а органи місцевого самоврядування здійснюють догляд за зеленими насадженнями на безхазяйних територіях. Зважаючи на наведене, судами першої та апеляційної інстанцій не залучено до участі у справі як відповідача чи співвідповідача балансоутримувача багатоквартирного будинку, поряд з яким впала гілка дерева. Також заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля, не досліджено наявності вини заявника у завданні шкоди, не роз'яснено право заявлення сторонами клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру завданої шкоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 липня 2015 року на належний ОСОБА_2 автомобіль марки Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, що тимчасово знаходився біля будинку АДРЕСА_1, з дерева впала гілка, внаслідок чого пошкоджено належний йому транспортний засіб.

Мешканці будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 неодноразово звертались з колективними зверненнями до Дніпропетровської міської ради з приводу вжиття невідкладних заходів з ліквідації двох аварійних дерев на подвір'ї зазначених будинків.

Звернення мешканців отримано міською радою 31 березня 2015 року та 14 квітня 2015 року, на які надано письмову відповідь, що обстеження буде виконано при наявності схеми розташування зелених насаджень згідно із заявкою.

Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання у зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень підтверджується наданими ОСОБА_2 копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 висновком о/у СКР Кіровського РВ

................
Перейти до повного тексту