Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 161/5832/16-ц
провадження № 61-15806св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач-відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач-позивач -ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Волинської області від 23 січня 2018 року, у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ :
У травні 2016 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (назву змінено на
ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі
99 000 грн, на умовах, встановлених договором, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2018 року. За заявою відповідача кредитний договір переведено з валюти гривня у валюту долар США. Після проведення конвертації, розмір кредиту, з урахуванням винагороди банку складає
21 081,97 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на суму залишку заборгованості за кредитом.
Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, у зв'язку з порушенням ним зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту, банк, користуючись своїм правом дострокової вимоги повернення всієї суми кредиту, звернувся до суду з даним позовом.
Згідно наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку, сума заборгованості ОСОБА_4, станом на 06 квітня 2016 року, склала 14 441,58 доларів США, що еквівалентно 376 492,08 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 11 244,79 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 1 606,27 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 334,92 доларів США., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 558,78 доларів США, штраф (фіксована частина) - 9,59 доларів США, штраф (процентна складова) - 987,24 доларів США.
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 просив суд розірвати укладену між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткову угоду № 1 до договору про іпотечний кредит від 24 квітня 2008 року (далі - додаткова угода). В обґрунтування наявності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 посилався на те, що оскаржувана додаткова угода не містить відомостей щодо зміни валюти кредитування, а також встановлює відмінні від основного договору умови кредитування, однак, при цьому не містить жодних відомостей про втрату чинності кредитного договору.
Вказував, що згідно наданого банком розрахунку заборгованості, на момент укладення додаткової угоди загальна заборгованість за кредитним договором становила 98 229, 56 грн, що суперечить розміру заборгованості, визначеної у пункті 8.1 оспроюваної додаткової угоди. ОСОБА_4 також звертав увагу, що з інформації, яка міститься у такому розрахунку заборгованості, слідує, що 29 серпня 2008 року, тобто в період дії додаткової угоди, ним було погашено заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 409,21 грн, що є саме заборгованістю за договором, а не за додатковою угодою.
Крім цього, зазначав, що пунктом 1.1 додаткової угоди банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 8.1 угоди. При цьому, ОСОБА_4 стверджував, що йому не було відомо про існування такого рахунку, він ним не користувався та жодних грошових коштів з нього не знімав.
Вищевикладеним ОСОБА_4 мотивував одночасну дію як кредитного договору, так і додаткової угоди, як окремого правочину, яка підлягає розірванню, внаслідок істотного порушення банком її умов, у зв'язку з ненаданням позичальнику можливості вільного користування коштами, які б мали перераховуватись на рахунок, вказаний у пункті 1.1 даної угоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 22 листопада 2017 року, у складі судді Івасюти Л. В., з урахуванням ухвали суду від 28 листопада 2017 року про виправлення описки, зустрічний позов задоволено частково. Розірвано додаткову угоду № 1 до договору про іпотечний кредит від 24 квітня 2008 року, яка укладена 30 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 В решті зустрічного позову відмовлено. У задоволенні позову
ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено надання позичальнику банком грошових коштів у гривні, які були зараховані згідно кредитного договору від 24 квітня 2008 року на його поточний рахунок НОМЕР_1, які були отримані ним, шляхом видачі готівки через касу, що підтверджується заявою на видачу готівки та ордером-розпорядженням на видачу кредиту. Згідно наданого відповідачем розрахунку, ним в повному обсязі проведені виплати у національній валюті за укладеним кредитним договором, а тому відсутні підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в іноземній валюті. Недоведеність обставини надання позичальнику коштів в іноземній валюті вказує на істотне порушення умов договору, у зв'язку з відсутністю можливості у позичальника вільно користуватись кредитними коштами, що є підставою для розірвання додаткової угоди.
Постановою апеляційного суду Волинської області від 23 січня 2018 року рішення місцевого суду скасовано. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь
ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі
12 8521,06 доларів США, що по курсу НБУ 26,07 на день подачі позовної заяви становить 364 070,53 грн та яка складається з 11 244,79 доларів США заборгованості за кредитом, 1 606,27 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також 14 567,39 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована безпідставністю посилань ОСОБА_4 на неотримання ним кредиту у доларах США, оскільки ним особисто була подана заява про зміну умов кредитування та він погодився на таку зміну, а умовами додаткової угоди передбачено переведення залишку кредиту з гривні у долари США. При підписанні оспорюваної додаткової угоди сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, судом не встановлено будь-яких порушень зі сторони банку, а тому відсутні правові підстави для розірвання такої угоди. Відмовляючи банку у стягненні з ОСОБА_4 штрафу та комісії, апеляційний суд виходив із неможливості одночасного застосування обох видів неустойки, та відсутності у наданому банку розрахунку інформації щодо підстав нарахування комісії.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у березні
2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на безпідставність висновків апеляційного суду, зокрема, щодо закріплення в оскаржуваній заявником додатковій угоді відомостей про зміну валюти кредитування. Зазначає, що наявна у матеріалах справи підписана ним заява про зміну валюти кредитування не є доказом вчинення правочину, а свідчить лише про намір вчинити такий.
ОСОБА_4 також вказує на необґрунтоване відхилення апеляційним судом його доводів щодо одночасної дії як кредитного договору, так і додаткової угоди, як окремого правочину, яка, внаслідок порушення банком її істотних умов, підлягає розірванню.
ПАТ КБ «ПриватБанк» не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (назву змінено на ПАТ К