Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа №552/1996/18
провадження № 61-43760св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року у складі судді Миронець О. К. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ :
У квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в якому просила припинити право власності ОСОБА_6 на частку в спільній частковій власності на домоволодіння, що складає
3/40 частин по АДРЕСА_1, сплативши з депозитного рахунку суду грошову компенсацію в сумі 86 200 грн; визнати за нею право власності на вказану частку домоволодіння, що належала відповідачу.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником 93/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Власником 3/40 частини вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_6
Відповідач у житловому будинку не проживає, її частка є незначною, тому припинення права власності на частку вказаного майно не завдасть їй істотної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2 200 грн витрат на правову допомогу.
Повернуто ОСОБА_4 з депозитного рахунку, сплачені згідно квитанції від 04 квітня 2018 року грошові кошти у розмірі 86 200 грн.
Скасовано заходи забезпечення позову, а саме знято арешт з 3/40 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_6 зареєстрована і проживає у спірному житловому будинку, іншого житла не має, а частка у праві власності не є незначною. Припинення права власності відповідача на частку нерухомого майна, яке є єдиним належним їй на праві власності житлом, завдасть їй істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що належна відповідачу частка у будинку не є незначною, оскільки цієї частки недостатньою для утворення окремої частини житлового будинку. Припинення права власності відповідача на частку житлового будинку не завдасть їй істотної шкоди, оскільки остання не проживає у спірному будинку, а її частка у власності є незначною, що підтверджується висновком експерта. Висновки судів про факт реєстрації місця проживання відповідача у спірному будинку та її фактичне проживання у ньому ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними доказами. Судами не враховано, що ОСОБА_6 не проживає по АДРЕСА_1 понад 5 років, а фактично мешкає у квартирі свого чоловіка.
Також у касаційній скарзі позивач посилається на неправильність висновків судів про стягнення на користь відповідача 2000 грн витрат на правову допомогу та відсутність будь-яких обґрунтованих розрахунків цих витрат.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти доводів позивача заперечувала, просила залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень до суду не направили.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах