Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 555/176/16-ц
провадження № 61-20441св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року у складі судді Мельничук Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 26 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») про стягнення коштів за розірваним договором, визнання недійсним договору.
2. Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2011 року між нею та ТОВ «Авто Просто» укладено угоду № 360924 щодо надання їй відповідачем послуг, предметом яких є придбання автомобіля в системі придбання в групах.
3. ТОВ «Авто Просто» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, виключно за рахунок яких передбачалось здійснення придбання автомобіля одному з учасників групи, який має найбільшу кількість балів, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов такої системи. Чітких строків виконання обов'язку з надання автомобіля угода не містить. Зазначена угода була укладена нею під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, що порушує її права як споживача, зазначені у статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
4. Позивач вважав норми угоди № 360924 незаконними, оскільки ними не передбачено строк, а також сам факт вручення їй автомобіля, що порушує конституційне право позивачки на отримання послуг згідно з чинним законодавством.
5. Звернувшись 14 квітня 2015 року до відповідача з письмовою заявою про розірвання угоди та вимогою повернути її сплачені внески у сумі 102 575,58 грн, 08 травня 2016 року отримала відповідь про розірвання угоди та відмову у поверненні внесених нею коштів.
6. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Авто Просто» на її користь грошові кошти в сумі 102 575,58 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
7.1 Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 102 575,58 грн.
7.2 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умовами угоди ТОВ «Авто Просто» після її розірвання зобов'язане повернути ОСОБА_1 сплачені нею чисті внески, розраховані відповідно до положень пункту 13.3 статті 13 додатку № 2 до угоди.
9. Додатковим рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2017 року визнано недійсною угоду від 15 липня 2011 року № 364924, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто».
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» відхилено.
10.1 Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року залишено без змін.
11. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведених позивачкою обставин про те, що підставою розірвання угоди стало порушення відповідачем зобов'язань, у зв'язку з чим ТОВ «Авто Просто» завдало позивачці збитків, у вигляді сплачених нею внесків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
1. У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Авто Просто», обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
1.1 Касаційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно стягнув кошти, оскільки позивач звернувся з позовом про застосування наслідків недійсності правочину, а не з позовом про стягнення коштів за розірваним правочином, тобто предметом спору було саме застосування реституції, а не виконання чи неналежне виконання правочину. У зв'язку з цим вказує на процесуальне порушення - вихід за межі позовних вимог. Заперечує проти посилань позивачки на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначає про порушення судом вимог статті 360-7 ЦПК України, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року щодо аналогічних правовідносин та обов'язку суду застосовувати у своїй практиці та приводити її у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Умовами укладеної між сторонами угоди передбачено повернення сплаченого учасником вступного внеску та всіх сплачених коштів лише у випадку розірвання угоди при умові відмови в семиденний строк з дня підписання, а оскільки учасник у такий строк не звернувся, то підстав для повернення всіх сплачених коштів немає, а лише для чистих внесків (внески в оплату вартості автомобіля). За умовами угоди передбачена черговість повернення внесків, відповідно до якої ТзОВ «Авто Просто» має повернути кошти ще 12-ти учасникам, які розірвали угоди раніше ОСОБА_2
Короткий зміст позиції інших учасників справи
2. Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
3. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за поданою касаційною скаргою та зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження у справі.
4. Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
5. Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
6. У травні 2018 року цивільну справу № 555/176/16-ц передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. Суди попередніх інстанцій установили, що 15 липня 2011 року між позивачем та відповідачем була укладена угода № 360924, предметом якої є надання учаснику послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання автомобіля «KIA Soul».
8. На виконання зобов'язань за цією угодою ОСОБА_1 сплатила на рахунок відповідача за системою «Авто Так» платежі загальною сумою 102 575,58 грн, що підтверджується квитанціями (а. с. 75-88).
9. Визначений Угодою автомобіль ТОВ «Авто Просто» ОСОБА_1 не передало.
10. 14 квітня 2015 року вона звернулась до відповідача про розірвання угоди та повернення коштів.
11. З відповіді ТОВ «Авто Просто» відомо, що угоду від 15 липня 2011 року № 360924, предметом якої є надання учаснику послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання автомобіля «KIA Soul», розірвано.
Щодо повернення чистих внесків ТзОВ «Авто Просто» не заперечило, однак повідомило, що повернення чистих внесків буде здійснено після накопичення необхідної суми у фонді групи для повернення коштів (а. с. 12).
Позиція Верховного Суду
12. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
13. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
14. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
15. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
16. Статтею 213 ЦПК України 2004 року передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
17. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
18. Відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
19. Аналізуючи підстави (стягнення з відповідача суми грошових внесків) звернення до суду з указаним позовом, встановлені судами обставини на підставі досліджених у справі доказів, зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
20. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
21. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
22.