Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 576/260/18-ц
провадження № 61-39055св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області, комунальне підприємство «Глухівське бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області, комунального підприємства «Глухівське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Сапона О. В. від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., від 21 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області, комунального підприємства «Глухівське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 02 березня 2004 між ним та виконавчим комітетом Глухівської міської ради Сумської областіукладено безстроковий контракт, за умовами якого він призначений на посаду начальника комунального підприємства «Глухівське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Глухівське БТІ»).
Рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 17 серпня 2017 року № 228 його звільнено з посади на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 2.5 контракту та порушення умов контракту. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2017 року його поновлено на займаній посаді. Фактично рішення суду виконано 09 листопада 2017 року, у цей день він приступив до виконання обов'язків начальника КП «Глухівське БТІ».
Рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 09 листопада 2017 року № 294 його повторно звільнено із займаної посади з 10 листопада 2017 року. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 09 листопада 2017 року № 294 визнано незаконним, а його поновлено на займаній посаді. Фактично це рішення виконано 19 січня 2018 року.
Рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 30 січня 2018 року № 32 його втретє звільнено із займаної посади начальника КП «Глухівське БТІ». Як і в попередніх випадках на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач вважав, що вищевказане рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 30 січня 2018 року № 32 є незаконним, оскільки він не допустив жодного порушення умов контракту, а в самому рішенні вказані причини звільнення, які не передбачені законом.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 30 січня 2018 року № 32 про звільнення його з посади начальника КП «Глухівське БТІ», поновити його на вказаній посаді, стягнути з КП «Глухівське БТІ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з виконавчого комітету Глухівської міської радиСумської областіна його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання позивачем обов'язків, передбачених контрактом щодо належного дотримання фінансової та договірної дисципліни, а також неналежне фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних бухгалтерських документах, ігнорування законних вимог органу місцевого самоврядування, якому він підпорядкований та підзвітний, є обґрунтованою та законною підставою для дострокового припинення укладеного з ОСОБА_4 контракту та звільнення його з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2018 року змінено в частині мотивів відмови у позові.
Апеляційний суд, змінивши рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у позові, виходив із того, що необхідно виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо допущених позивачем порушень (оренда транспортного засобу, ненадання документів для проведення у 2017 році перевірки фінансово-господарської діяльності), оскільки ці обставини були предметом дослідження судом в інших справах з наданням відповідної оцінки. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком районного суду, мотивовано зазначивши підстави звільнення ОСОБА_4, надавши належну правову оцінку його аргументам, викладеним в апеляційній скарзі.
У червні 2018 року ОСОБА_4подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фактично підставою звільнення, яке оскаржувалося в справах 576/1562/17 та 576/2095/17, так і у цій справі 576/260/18 є одна й та сама підстава - порушення правил ведення бухгалтерського обліку.
Таким чином судами, при розгляді справи 576/260/18 порушено принципи, визначені статтею 61 Конституції України, яка є нормою прямої дії та визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, судами першої та апеляційної інстанції не застосовано норму закону яка підлягала застосуванню.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ним не надано звіт про дії, внаслідок яких допущено порушення, викладені у звіті аудитора.
Однак, якщо припустити, що має місце таке порушення умов контракту як відмова від надання звіту, то це є однократним порушенням. Його ж звільнено, як встановлено судами, за систематичне порушення умов контракту. У чому полягає систематичність порушень, чи притягувався він до юридичної відповідальності раніше судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджувалося.
Якщо ж брати до уваги, що відмова у наданні звіту є однократним порушенням, тоді судами не досліджено, чи мали місце, за наявності відмови, шкідливі наслідки, не встановлювалася вина та не встановлювався причинно-наслідковий зв'язок між його діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
У серпні 2018 року виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області та комунальне підприємство «Глухівське бюро технічної інвентаризації» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
30 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої