ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №2а-6585/12/1470
адміністративне провадження №К/9901/527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Кліматехніка»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду України від 05.12.2013 (головуючий суддя: Запорожан Д.В., судді: Жук С.І., Яковлев Ю.В.)
у справі №2а-6585/12/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Кліматехніка»
до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомленні- рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Кліматехніка» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012: № 0019622220 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 95453,00 грн. за основним платежем та на 14692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 № 0019622220.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду України від 05.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення судом норм пункту 198.3 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги апеляційним судом не було дано оцінки доданим позивачем документам на підтвердження змін майнового стану та структури активів позивача; доводам про наявність розумної економічної причини витрат позивача на оплату послуг від його постачальників.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін з підстав правильного вирішення спору судом.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 24.10.2012 № 714/22-200/32508104. Згідно з цим актом позивач порушив норми пункту 198.3 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 ПК України, а саме: завищено податковий кредит за червень, липень 2011 року, квітень 2012 року на загальну суму 95453,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ «БК Київбудмонтаж» та ТОВ «Центргаз». У результаті цих порушень позивачем занижено ПДВ за червень, липень 2011 року, квітень 2012 року на загальну суму 95453,00 грн.
За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012: № 0019622220 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 95453,00 грн. за основним платежем та на 14692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «БК Київбудмонтаж» та ТОВ «Центргаз» підрядних послуг, сторони підписали акти приймання виконаних робіт, від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до висновку про не підтвердження позивачем фактів реальності поставки йому від ТОВ «БК Київбудмонтаж» та ТОВ «Центргаз» підрядних послуг; недоведення розумної економічної причини витрат на оплату цих послуг, що свідчить про їх здійснення лише з метою отримання податкової вигоди. Вказані висновки судом зроблено із врахуванням обставин відсутності актів інвентаризації, ненадання позивачем під час перевірки журналів-ордерів/оборотно-сальдових відомостей; а також інформації, встановленої контролюючим органом під час здійснення заходів податкового контролю, актів про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних постачальників, - щодо відсутності у цих постачальників ресурсів, необхідних для здійснення поставки.
З такою оцінкою суду апеляційної інстанцій доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).
Обґрунтовуючи свою правову позицію та правомірність формування сум пода