Постанова
іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 728/300/18
провадження № 51-8391м18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Дронової І.С.,
законного представника потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Лобуренка С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги законного представника потерпілої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270070000364 за обвинуваченням
ОСОБА_3, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Гребінка Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.135 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_3 остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_4, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_1, та постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн., а також в рахунок відшкодування матеріальних збитків 23 509 грн. 60 коп.
Задоволено цивільні позови прокурора в інтересах держави щодо відшкодування витрат на лікування потерпілої:
- в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» та постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь обласного бюджету Чернігівської області грошові кошти в сумі 5652 грн. 97 коп.;
- в особі Бахмацької центральної районної лікарні Чернігівської області та постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Бахмацького району Чернігівської області грошові кошти в сумі 3301 грн. 14 коп.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, в сумі 4 000 грн.
Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 травня 2017 року близько 21 години 30 хвилин, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «Москвич 412» д.н.з НОМЕР_1, не маючи посвідчення водія категорії «В», рухаючись по вулиці Незалежності в смт. Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області в напрямку його центру, у зв'язку з відсутністю навичок у керуванні транспортним засобом, не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалася в попутному напрямку, ближче до правого краю проїзної частини за напрямком руху вищевказаного автомобіля, в результаті чого ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
Тим самим, ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці порушив вимоги пункту 2.1-а, пункту 2.3.-б, пункту 12.3, пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, що є умовою та причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, ОСОБА_3, здійснивши наїзд на ОСОБА_4, тим самим поставивши останню в небезпечний для життя стан, в порушення вимог пункту 2.10 а, г, г- Правил дорожнього руху України, маючи змогу надати потерпілій допомогу, не зупинив керований ним автомобіль та зник з місця пригоди, тим самим не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 25 червня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив, звільнивши ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. У решті вирок залишений без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції, застосувавши положення ст.75 КК України та звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини справи, ступінь суспільної небезпечності дій засудженого, який керував автомобілем не маючи посвідчення водія та навиків керування транспортним засобом, при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння, після дорожньо-транспортної пригоди залишив неповнолітню потерпілу, яка отримала численні травми, без допомоги. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не зважив на позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні засудженому покарання, що належить відбувати реально, а також недостатньо врахував, що засуджений лише частково відшкодував збитки потерпілій, які пов'язані з її лікуванням, що не може свідчити про його щире каяття.
У касаційній скарзі законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, якою апеляційний суд, необґрунтовано, на її думку, змінив вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання. Вважає, що апеляційний суд залишив без уваги її позицію, як і сторони обвинувачення, щодо необхідності призначення засудженому покарання, яке належить відбувати реально. Зазначає, що внаслідок дій засудженого потерпілій заподіяні тяжкі тілесні ушкодження та моральна травма, однак поведінка засудженого, який лише частково визнав вимоги цивільного позову, не свідчить про його щире каяття. Крім того, на думку ОСОБА_1, виходячи з конкретних обставин вчинення злочину, незастосування щодо засудженого покарання, що належить відбувати реально, може призвести до вчинення ним нових злочинів проти безпеки дорожнього руху.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Дронова І.С. підтримала касаційну скаргу прокурора, а також вважала обґрунтованими доводи касаційної скарги законного представника потерпілої.
Представник потерпілої Лобуренко С.В. та законний представник потерпілої ОСОБА_1 просили задовольнити касаційну скаргу останньої з викладених в ній підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в