Постанова
іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 754/7061/15
провадження № 51-4584 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100030004960, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, працюючи завідуючою стоматологічним відділенням філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, у невстановлений час, з метою уникнення наслідків несвоєчасного подання документів, що підтверджують проходження нею атестації та присвоєння (підтвердження) кваліфікації лікаря, які відображені у наказі Міністерства охорони здоров'я за № 359 від 19.12.1997 р., реалізуючи свої злочинні дії, направлені на використання завідомо підробленого документу, надала до відділу кадрів комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, що знаходиться по вул. Закревського, 81/1 в м. Києві, завідомо підроблений документ, а саме посвідчення про проходження підвищення кваліфікації, видане на її ім'я, за НОМЕР_1, в якому містилися дані про те, що ОСОБА_1 2.11.2012 року проходила атестацію в атестаційній комісії при управлінні охорони здоров'я Волинської облдержадміністрації і наказом по управлінню охорони здоров'я від 2.11.2012 р. № 518/ос їй присвоєна категорія лікаря терапевтична стоматологія перша, тим самим використала вказаний завідомо підроблений документ. З 1.11.2013 року ОСОБА_1, залишившись працювати завідуючою стоматологічним відділенням філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, з листопада 2013 року почала отримувати нарахування до заробітної плати за категорією.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 358 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 23, 94 КПК, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки суд взагалі не надав оцінки усім доказам наданим на підтвердження обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 та не зазначив, які докази визнає недопустимими. При цьому вказує, що фактично єдиною підставою для скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК було те, що, на думку суду, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 не було належним чином визначено групу прокурорів, чим порушено порядок проведення досудового розслідування, виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1, повідомлення про підозру та відкриття матеріалів досудового розслідування. Також зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК у мотивувальній частині не навів мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали, та аргументів на спростування позиції сторони обвинувачення щодо законності вироку суду першої інстанції. Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції без безпосереднього дослідження будь-яких доказів дійшов до неправильного висновку про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Руденко О.П. підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Руденко О.П., перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним,