Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 638/13803/14-ц
провадження № 61-18183св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
Погрібного С.О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргтехбуд», реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року у складі судді Руднєвої О. О. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів Пономаренко Ю. А., Міненкової Н. О., Шевченко Н. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехбуд» (далі - ТОВ «Оргтехбуд»), реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання особи такою, що втратила право власності на квартиру та визнання права власності на квартиру.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що 09 січня 2006 року між нею та ТОВ «Оргтехбуд» укладений договір про дольову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого вона зобов'язалась фінансувати будівництво шляхом внесення дольових коштів у розмірі суми, еквівалентної 69 821,25 доларів США, за курсом Національного банку України з урахуванням податку на додану вартість на момент здійснення платежу, а ТОВ «Оргтехбуд» зобов'язалося після закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію передати їй у власність за актом прийому-передачі двокімнатну квартиру, розташовану на 11-му поверсі будинку, загальною площею 64,95 кв. м, житловою - 31,11 кв. м, згідно із проектом, у строк та на умовах цього договору.
Незважаючи на повне виконання нею своїх зобов'язань за вказаним договором, ТОВ «Оргтехбуд», після фактичного закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію, відчужило за договором купівлі-продажу від 08 листопада 2012 року належні їй майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4., який 06 серпня 2013 року отримав свідоцтво про право власності на квартиру, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2013 року, яке частково змінене рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2014 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на спірний об'єкт нерухомості від 08 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_4
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на зазначену квартиру, а також визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на спірну квартиру.
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Оргтехбуд», третя особа: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості - спірної квартири від 08 листопада 2012 року дійсним та виконаним, визнання за ним права власності на спірну квартиру та визнання дійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 серпня 2013 року, виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на його ім'я.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що відчуження йому майнових прав на спірну квартиру здійснено на законних підставах відповідно до процедури санації ТОВ «Оргтехбуд», затвердженої ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2011 року, про будь-які майнові права інших осіб на момент відчуження нерухомого майна йому відомо не було, а тому його майнові права на спірну квартиру та свідоцтво про право власності на неї є дійсними, оскільки він є добросовісним набувачем. Крім того, вказав, що заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, оскільки вона їх не пред'явила під час процедури банкрутства ТОВ «Оргтехбуд».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане 06 серпня 2013 року реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції на ім'я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3.
Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 повністю виконала умови договору про дольову участь у будівництві, сплативши кошти, тому набула майнові права на спірну квартиру, проте ТОВ «Оргтехбуд» незаконно здійснив відчуження майнових прав на цю квартиру ОСОБА_4 Визнаючи за ОСОБА_3 право власності на квартиру, суд виходив із необхідності захисту прав останньої, яке не визнається, наслідком чого є визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на квартиру.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на майно та визнання права власності на квартиру скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2016 року залишено без змін.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на майно та визнання права власності на квартиру та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, яким не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення. Крім того, апеляційний суд не зазначив, на якій правовій підставі задоволена вимога ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на квартиру, та чи відповідає така вимога, передбаченим ЦК України способам судового захисту. Також, посилаючись на пункт 4 договору про дольову участь у будівництві, укладеного 09 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Оргтехбуд», апеляційний суд не звернув уваги на те, що цим договором передбачено лише зобов'язання сторін щодо виконання умов договору, а не набуття права власності на квартиру.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Оргтехбуд», реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на майно, скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Оргтехбуд», реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру залишено без змін.
Скасовуючи рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на майно та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що така вимога не відповідає передбаченим статтею 16 ЦК України способам судового захисту. При цьому залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру, апеляційний суд виходив із неможливості набуття останньою права власності на спірну квартиру в позасудовому порядку у зв'язку з ліквідацією забудовника ТОВ «Оргтехбуд» через процедуру банкрутства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У лютому 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд розглянув позов ОСОБА_3 поза межами заявлених нею позовних вимог, оскільки на час звернення до суду із позовом ТОВ «Оргтехбуд» ще не було ліквідовано і позивач не була позбавлена можливості звернення до останнього для вирішення питання визнання за нею права власності в позасудовому порядку. Крім того, ОСОБА_3 ніколи не була власником спірного об'єкта нерухомості, а тому посилання на положення статті 392 ЦК України є неправильним. Крім того, судами не враховано, що на момент купівлі-продажу ним майнових прав на спірну квартиру ТОВ «Оргтехбуд» у плані санації 15 червня 2011 року зазначило, що вимоги вкладників, які не звернулися до Господарського суду Харківської області та розпорядника майна боржника, вважаються погашеними.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом заперечень на касаційну скаргу від інших учасників процесу на адресу суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року зазначену цивільну справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій переглядаються Верховним Судом в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на квартиру. В іншій частині рішення судів не є предметом перегляду, оскільки не оскаржені в касаційному порядку.
Судами встановлено, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Оргтехбуд» укладений договір про дольову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалась фінансувати будівництво шляхом внесення дольових коштів у розмірі, еквівалентному 69 821,25 доларів США за курсом Національного банку України з урахуванням податку на додану вартість на момент здійснення платежу, а товариство у свою чергу зобов'язалось після закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію передати останній у власність за актом прийому-передачі двокімнатну квартиру НОМЕР_1 розташовану на 11-му поверсі будинку, загальною площею 64,95 кв. м, житловою площею 31,11 кв. м, згідно з проектом, у строк і на умовах цього договору.
Проте, незважаючи на повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вказаним договором, ТОВ «Оргтехбуд» після фактичного закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію відчужило за договором купівлі-продажу від 08 листопада 2012 року її майнові права на спірну квартиру ОСОБА_4, який 06 серпня 2013 року отримав свідоцтво про право власності на квартиру.
Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (право володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором про пайову участь у будівництві повністю сплатила грошові кошти за будівництво спірної квартири, що підтверджується платіжними дорученнями.
Відповідно до пункту 4.1 договору за умови повного виконання пайовиком зобов'язань, передбачених договором, забудовник зобов'язується передати згідно із актом прийому-передачі не пізніше 10 (десяти) днів після отримання затвердженого акта щодо вводу об'єкта в експлуатацію та отримання рішення про присвоєння адреси квартирі, вказаній у пункті 1.2 договору. Планове закінчення будівництва - ІІІ квартал 2008 року. Строк введення в експлуатацію - IV квартал 2008 року.
ТОВ «Оргтехбуд», незважаючи на фактичне закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію, своїх зобов'язань щодо передачі спірної квартири ОСОБА_3 відповідно до умов договору не виконало, що стало підставою для звернення останньої з цим позовом до суду.
Відповідно до статтей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчини