Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 646/6161/16-ц
провадження № 61-4269св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6,
треті особи: ОСОБА_7, Центр надання адміністративних послуг Червонозаводського району м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Журавель В. А. від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А., від 13 грудня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, Центр надання адміністративних послуг Червонозаводського району м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2003 року. У вказаній квартирі проживають та зареєстровані: ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - колишня невістка та їхня дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Указував на те, що у 2007 році за його усної згоди у квартирі зареєстрована ОСОБА_5, а у 2008 році - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач зазначав, що проживання вказаних осіб у належній йому квартирі порушує його права як власника, перешкоджає йому проживати у спірній квартирі.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив усунути перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з усіма особами, що проживають разом з ними, із вказаної квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зі згоди позивача у передбаченому законом порядку набула право користування спірним житловим приміщенням без обмеження у часі, що позивач не довів порушення ОСОБА_5 та її сином (онуком позивача) права володіння, користування та розпорядження квартирою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач та малолітня дитина на законних підставах, зі згоди власника, вселилась у спірну квартиру як члени сім'ї сина власника, зареєструвались у встановленому законом порядку, а тому вони набули право користування спірним житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, не врахували, що він надав дозвіл на тимчасове проживання у квартирі ОСОБА_5, при цьому не надавав письмової згоди на проживання відповідачів у квартирі.
Також суди не врахували, що він та його дружина є особами похилого віку, спірна квартира придбавалась з метою їх переїзду для постійного місця проживання у м. Харків, однак у зв'язку з проживанням відповідача у спірній квартирі, він як власник квартири позбавлений можливості користуватись своєю власністю та позбавлений права проживати у квартирі.
Крім того, відповідач не є членом сім'ї власника квартири, оскільки відсутні підстави вважати її такою, що постійно проживала разом із власником та вела з ним спільне господарство, так як з моменту вселення відповідача до спірної квартири він не проживав у вказаній квартирі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди дійшли правильного висновку про те, що вона та дитини у встановленому законом порядку набули право проживання у спірній квартирі, а тому відсутні підстави для їх виселення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2003 року ОСОБА_4 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,2 кв. м.
Відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс» Дільниця № 59 у спірній квартирі зареєстровані: з 21 січня 2004 року ОСОБА_4 - син власника спірної квартири, з 14 березня 2007 року ОСОБА_5 - його колишня дружина та з 30 вересня 2011 року їх малолітній син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано у липні 2012 року, місце проживання малолітньої дитини було визначено разом з матір'ю ОСОБА_5
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2.4.7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Приписами статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сі