ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 199/9550/15-ц
Провадження № 14-521цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3, в інтересах якого діє Громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація» (далі - ГО «ДНПГО»),
заінтересовані особи: Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ), Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року у складі судді Скрипник О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє ГО «ДНПГО», заінтересовані особи: ДКСУ, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2017 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє ГО «ДНПГО», звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/9550/15, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 16 січня 2017 року, зареєстровані за вхідними № 12-161 та № 12-160, а також від 18 січня 2017 року щодо невиконання виконавчих листів у справі № 199/9550/15 у встановлений законом термін; зобов'язати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів усунути порушення прав ОСОБА_3 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у п'ятиденний строк через відділення Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») № 82 за місцем проживання стягувача, а саме: АДРЕСА_1.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ГО «ДНПГО», задоволено. Визнано незаконною бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/9550/15, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 16 січня 2017 року, зареєстровані за вхідними № 12-161, № 12-160 від 18 січня 2017 року, щодо невиконання виконавчих листів у справі № 199/9550/15 у встановлений законом термін. Зобов'язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/9550/15, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 16 січня 2017 року, усунути порушення прав ОСОБА_3 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/9550/15 через відділення ПАТ «Укрпошта» № 82 за місцем проживання стягувача: АДРЕСА_1. Стягнуто з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на користь ОСОБА_3 кошти, пов'язані з явкою до суду, у розмірі 38,68 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ДКСУ відхилено, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року залишено без змін.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ГО «ДНПГО», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на порушення вимог Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не виконав рішення суду у цивільній справі № 199/9550/15 за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє ГО «ДНПГО», до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), ДКСУ про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування.
27 грудня 2017 року ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Доводи, наведені в касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що неможливість негайного перерахування коштів ОСОБА_3 обумовлена виключно встановленим законодавством принципом черговості виконання судових рішень та розміром бюджетних асигнувань. Міністерство фінансів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику, відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, тому питання виконання судових рішень залежить від суми коштів, встановленої у Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний період.
За предметною юрисдикцією скарга ОСОБА_3 повинна розглядатися відповідно до частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою), але при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції залишив зазначену обставину поза увагою та відкрив провадження у справі за нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 24 жовтня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 листопада 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суди встановили, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року у цивільній справі №199/9550/15 частково задоволено позов ОСОБА_3, в інтересах якого діє ГО «ДНПГО», до МВС України, ДКСУ про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування. Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 82,86 грн.
На виконання рішення суду за заявою стягувача 16 січня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська видано два викон