ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року
справа № 344/1256/16-к
провадження № 51-122км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Вергізової Л.А.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника ЛютанаЗ.Й.(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090010003920, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Івано-Франківська, не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2017 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 15 серпня 2017 року залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 вересня 2015 року о 17:50, перебуваючи в коридорі на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_1, діючи умисно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, дочекавшись приходу ОСОБА_3, яка проживає у квартирі НОМЕР_1 цього будинку, здійснив напад на неї, завдавши потерпілій один удар в обличчя, внаслідок чого остання вдарилась головою об стіну, втратила свідомість та впала на підлогу. У результаті завданого удару ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, що ускладнилось післятравматичним невритом лівого лицевого нерва, та легкі тілесні ушкодження. Реалізовуючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 відкрито викрав у потерпілої вироби із золота 750 проби: браслет, ланцюжок і хрестик загальною вартістю 18 460,48 грн, мобільний телефон «IРhone 4» з сім-картою загальною вартістю 4914 грн та гроші в сумі 200 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам закону, оскільки в обвинувальному акті вказано про вчинення ОСОБА_1 злочину за ч. 4 ст. 187 КК, хоча це, на його думку, може бути визначено лише за вироком суду;
- до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено інформацію щодо вчинення злочину саме ним, а також про закінчення досудового розслідування;
- наявні у провадженні докази його винуватості: - документи з інформацією про телефонні дзвінки та висновок судово-медичної експертизи від 27 листопада 2015 року № 813, є недопустимими, оскільки отримані з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), чим порушено його право на справедливий суд;
- у матеріалах провадження відсутні ухвали слідчих суддів про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до інформації, що містить телефонні дзвінки абонентського номера, яким він користувався, а також доступ до медичної документації, наданої на виконання експертиз, зокрема, медичних карток його та потерпілої;
- на порушення ст. 290 КПК органом досудового слідства не надано для ознайомлення (не відкрито) жодного експертного висновку, у тому числі висновку судово-медичної експертизи від 27 листопада 2015 року № 813, а також ухвал слідчих суддів про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, а саме медичних карток;
- у вироку зазначено, що його затримано 24 грудня 2015 року, проте його фактично затримано 23 грудня 2015 року близько 10:00 і саме цього дня з ним почали проводити слідчі дії та за постановою йому було призначено захисника із зобов'язанням останнього прибути до прокуратури 24 грудня 2015 року о 07:00, при цьому йому не було надано права на конфіденційне побачення із захисником.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор просила залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, у тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З матеріалів провадження видно, що суд розглянув провадження в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими. Також до обвинувального акта долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, у якому зазначено проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення.
За таких обставин доводи у касаційній скарзі про невідповідність обвинувального акта та реєстру вимогам кримінального процесуального закону є безпідставними.
Матеріали провадження містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 23 вересня 2015 року, згідно з яким злочин щодо ОСОБА_3 вчинила невідома особа, оскільки особи ОСОБА_1 на той час встановлено не було.
Витяг з ЄРДР щодо внесення до нього прокурором до відомостей про закінчення досудового розслідування не є доказом і не являється тим документом, який сторона обвинувачення зобов'язана відкрити стороні захисту в порядку ст. 290 КПК. За наявності даних про відкриття матеріалів провадження як ОСОБА_1, так і його захиснику, останні не зазначили, яким чином невнесення прокурором цих відомостей до ЄРДР вплинуло на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості, кваліфікації дій засудженого та розміру призначеного йому покарання.
З матеріалів провадження, журналів та аудіозаписів судових засідань, змісту апеляційної скарги убачається, що під час судового розгляду провадження сторона захисту не вказувала на наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених в ході досудового розслідування, та не наводила жодних доводів з цього приводу, тому відповідні доводи, що містяться у касаційній скарзі засудженого, не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанці