ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №826/626/13-а
адміністративне провадження №К/9901/887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро холод»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 (головуючий суддя: Романчук О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)
у справі № 826/626/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро холод»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро холод» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0014002203 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 297648,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0014002203.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм пунктів 44.6, 44.7 ст. 44, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78, пунктів 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 8, 71 кодексу адміністративного судочинства України та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги судом не було враховано, обставин порушення відповідачем порядку проведення перевірки - несвоєчасне повідомлення про її проведення; ненаправлення позивачу запиту про надання інформації; неврахуванням судом доказів поданих на підтвердження фактичного виконання поставки йому від ТОВ «Пегас-Консалт» послуг.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 15.11.2012 № 1010/22-03/3592189. Згідно з цим актом позивач порушив норми ст.ст.185, 188, 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: з посиланням на господарські операції із поставки від ТОВ «Пегас-Консалт» послуг, які не мали реального характеру, завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 297648,00 грн., у результаті чого занижено ПДВ за червень 2011 року на загальну суму 297648,00 грн.
Висновок про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із цим постачальником обґрунтовано посиланням на інформацію, встановлену під час проведення заходів податкового контролю (акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Пегас-Консалт»), як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, відсутність документів на підтвердження господарських операцій, зокрема і з позивачем.
За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0014002203 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 297648,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Пегас-Консалт» послуг із передпродажної підготовки холодильників, нанесення логотипів за договором від 14.06.2011 № РК0111, сторони підписали акти виконаних робіт, від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за червень 2011 року.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність реального характеру поставки позивачу вказаних послуг від ТОВ «Пегас-Консалт». Такий висновок суду зроблений з посиланням на відсутність у цього постачальника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів нео