П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/889/18
Провадження № 11-1406заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності ВККС, визнання протиправною та нечинною ухвали ВРП від 27 вересня 2018 року № 10357/0/18-18 (далі - Ухвала ВРП)
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (суддя Васильєва І. А.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом до ВККС, ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС через несвоєчасну передачу заяви позивача від 7 вересня 2015 року (від 9 вересня 2015 року вх. № 8вк-7040/15) до ВРП;
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо нерозгляду заяви позивача від 7 вересня 2015 року (від 9 вересня 2015 року вх. № 8вк/7040/15) протягом розумних строків;
- визнати протиправною та нечинною Ухвалу ВРП.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та нечинною Ухвали ВРП на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті провадження. В решті позовних вимог ОСОБА_3 залишив позов без руху.
Не погодившись із таким рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач наводить доводи про те, що суд, ухваливши рішення про відмову у відкритті провадження у справі, позбавив його гарантованого Конституцією України права на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод. Вважає безпідставними посилання суду на реалізацію такого права шляхом звернення до ВРП із відповідною скаргою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Представник відповідача вважає вимоги скарги необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема частиною першою статті 107 цього Закону визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП в порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірк