Постанова
Іменем України
16 січня 2019 року
місто Київ
справа № 591/3667/16-ц
провадження № 61-2338св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія СТС»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2016 року у складі судді Кривцової Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Сибільової Л. О., Лузан Л. В., Семеній Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія СТС»
(далі - ТОВ «Телекомпанія СТС») про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook розмістив інформацію відносно ОСОБА_1 такого змісту: «Нардеп ОСОБА_1. Це навіть не дно - це свинство, точніше, що ні на є справжнісінький злочин. Причому, злочин постмайданівського чиновника, який очолював на той момент головне територіальне управління ЮСТИЦІЇ Сумської області Умисне (!!!) Невиконання судового рішення (!!!) За попередньою змовою (!!!) посадових осіб. ОГЗ! З огляду на, той факт, що ОСОБА_3 навіть довелося судитися з виконавчою службою, на обличчя повний склад злочину. В утиль ОСОБА_14! На зону!» ОСОБА_1 зазначив, що під цією публікацією у коментарях ОСОБА_2 зазначив наступне: «Щоб адресат гарантовано прочитав коментар його треба лінкувати - ось так @ ОСОБА_1. Але в даному випадку, треба лінчувати ублюдка». Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Телекомпанія «СТС» через свій сайт поширила зазначену інформацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». Позивач вважав, що інформація, розміщена ОСОБА_2 та поширена ТОВ «Телекомпанія СТС» має фактичний, а не оцінювальний характер, у якому стверджувально зазначається про те, що позивач вчинив злочин - умисне невиконання рішення суду. ОСОБА_1 посилався на те, що в недостовірній інформації, розміщеній ОСОБА_2 та поширеній ТОВ «Телекомпанія СТС», стверджувально зазначається про те, що позивач вчинив злочин - умисне невиконання рішення суду, тим самим ОСОБА_2 наголошує на тому, що ОСОБА_1 є злочинцем. Наведені дії порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1, оскільки ця інформація викладена у формі звинувачення позивача у вчиненні ним кримінально караного діяння, без доведеності його вини вироком суду у встановленому законом порядку. Позивач вважав, що поширення ТОВ «Телекомпанія СТС» інформації є таким, що порочить честь, людську гідність і ділову репутацію позивача. Позивач не заперечував конституційне право відповідачів на збирання, використання, розповсюдження інформації та на свободу вираження своїх думок, поглядів і суджень відносно подій, що відбуваються в суспільстві, однак зазначає, що це право тісно пов'язано з їх обов'язком не допускати порушень прав інших громадян при використанні інформації. Унаслідок поширення неправдивої інформації позивач зазнав моральну шкоду, яку оцінює у 55 000, 00 грн. Позивач зазначав, що внаслідок дій відповідачів він зазнав приниження честі, гідності, престижу, ділової репутації, оскільки він є публічною особою - народним депутатом України, а поширена інформація дискредитує його в очах виборців (громадян). Крім того, він зазнав душевних та моральних страждань, а через велике хвилювання вимушений був вживати заспокійливі ліки такі, як «Персен» та «Седавіт». Також позивач зазначав, що інформація містить такі образи, як «ублюдок» та «свинство».
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 не визнав пред'явлений до нього позов, вважав його необґрунтованим з огляду на те, що поширена інформація є оціночним судженням.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, його оспорювані судження щодо позивача відповідно до діючих правових норм та роз'яснень, що містяться у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Суд зазначив, що оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності і не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка висловлена, зокрема, в рішеннях цього суду у справах «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року та «Українська прес-група» проти України» від 29 березня 2005 року. У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про відсутність фактів, які б доводили, що вислови відповідача ОСОБА_2, які поширені відповідачем ТОВ «Телекомпанія СТС», мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність, ділову репутацію позивача, який є народним депутатом України, перед обранням народним депутатом обіймав посаду начальника Головного управління юстиції в Сумській області, а висловлені відповідачем ОСОБА_2 та розміщені на сторінці в соціальній мережі Facebook спірні відомості, перепост даних відомостей на веб-сайті, що має назву ІНФОРМАЦІЯ_4, стосувалися саме діяльності позивача як посадової особи безпосередньо перед обранням його народним депутатом України. Пославшись на частину 2 статті 30 Закону України «Про інформацію», згідно з якою, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку; якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Суд зазначив, що, вважаючи висловлювання, з приводу яких заявлено позов, такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, він не був позбавлений можливості скористатися наданим йому частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь та на власне тлумачення подій з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. При цьому суд послався на коментар позивача, розміщений на його сторінці в соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому позивач висловив свою думку щодо поширених відносно нього суджень. Відмовляючи у задоволенні позову до ТОВ «Телекомпанія СТС», суд вважав обґрунтованими доводи представника цього відповідача про відсутність належних та допустимих доказів щодо власника веб-сайту, на якому була поширена інформація щодо позивача, яку він вважає недостовірною, врахувавши роз'яснення, які містяться у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з якими належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адресу українського сегмента мережі Інтернет. Суд виходив з того, що надані позивачем скріншоти сторінок веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 не містять достовірної інформації про власника веб-сайту, на якому була поширена інформація щодо позивача, а клопотань про витребування даних про власника веб-сайту позивач та його представник не заявляли. Відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач є публічною особою - народним депутатом України, а в силу статті 31 Закону України «Про інформацію», суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що не позбавляє посадових і службових осіб прав на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов вірного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки інформація, яка була поширена щодо позивача, є оціночними судженнями з огляду на застосовані відповідачем мовно-стилістичні засоби, і в ній відповідач дав оцінку діяльності позивача як посадової публічної особи та державної влади в цілому, а відтак така інформація не підлягає спростуванню в судовому порядку, оскільки не містить фактичних даних, а є лише критикою, оцінкою дій, припущеннями, особистою думкою відповідача. З огляду на відсутність правових підстав для визнання недостовірною оспорюваної позивачем поширеної відповідачем інформації відсутні і підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази порушення прав позивача.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивач є народним депутатом України, відтак не є суб'єктом владних повноважень і на нього не поширюється положення частини другої статті 31 Закону України «Про інформацію». Також зазначив, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову до ТОВ «Телекомпанія СТС», не з'ясувавши власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_4. Заявник переконаний, що твердження, поширені відповідачами, не є оціночними судженнями, оскільки їх можливо перевірити на предмет відповідності дійсності. Окрім цього зазначив, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що застосована до позивача образа «ублюдок» є оціночним судженням, оскільки є очевидним, що таке висловлювання є образливим, принизливим та таким, що принижує честь та гідність.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 05 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згід