Постанова
Іменем України
16 січня 2019 року
місто Київ
справа № 227/1524/16-ц
провадження № 61-3534св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Каравай»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року у складі судді Мавроді Р. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Каравай» (далі - ТОВ «АФ «Каравай») у квітні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання угод про припинення договорів оренди землі недійсними.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 23 червня 2014 року між ТОВ «АФ «Каравай» та ОСОБА_1 укладено п'ять договорів оренди земельних ділянок (паів) сільськогосподарського призначення, зокрема, загальною площею 5, 7674 га (кадастровий номер НОМЕР_1) терміном на 5 років, який зареєстрований 25 червня 2014 року; загальною площею 5, 1434 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) терміном на 5 років, який зареєстрований 25 червня 2014 року; загальною площею 5, 0647 га (кадастровий номер: НОМЕР_3) терміном на 5 років, який зареєстрований 25 червня 2014 року; загальною площею 5, 0638 га (кадастровий номер: НОМЕР_4) терміном на 5 років, який зареєстрований 25 червня 2014 року; загальною площею 5, 3885 га (кадастровий номер: НОМЕР_5) терміном на 5 років, який зареєстрований 25 червня 2014 року. Між названими сторонами 15 грудня 2014 року укладено ще два договори оренди двох земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення, зокрема, загальною площею 5, 4610 га (кадастровий номер: НОМЕР_6) терміном на 10 років, який зареєстрований 17 грудня 2014 року; загальною площею 5, 5225 га (кадастровий номер: НОМЕР_7) терміном на 10 років, який зареєстрований 17 грудня 2014 року. Відповідно до додаткових угод між сторонами від 22 лютого 2016 року дії зазначених договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення припинені за домовленістю, але представником ТОВ «АФ «Каравай» таких угод не укладалося. Тому позивач просив визнати угоди про припинення дії договорів оренди землі недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.
Правовими підставами позову ТОВ «АФ «Каравай» визначило положення статей 203, 215 та частини другої статті 207 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач пред'явлений до нього позов не визнав, повідомив, що усі екземпляри додаткових угод, підписані представником позивача та скріплені печаткою, отримав поштою, самостійно вніс відомості про дату їх укладення і передав для реєстрації державному реєстратору.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року позов ТОВ «АФ «Каравай» задоволено. Судом визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 7674 га, кадастровий номер НОМЕР_1; угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 1434 га, кадастровий номер НОМЕР_2; угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 0647 га, кадастровий номер НОМЕР_3; угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 0638 га, кадастровий номер НОМЕР_4; угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 3885 га, кадастровий номер НОМЕР_5; угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 4610 га, кадастровий номер НОМЕР_6; угоди від 22 лютого 2016 року про припинення дії договору оренди землі загальною площею 5, 5225 га, кадастровий номер НОМЕР_7. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оформлення додаткових угод проведено з порушенням вимог закону, сфальсифіковані підписи в угодах про припинення дії договорів оренди, представлені угоди не відображають волевиявлення орендаря, а також суперечать пунктам 36, 37, 38, 39 договору оренди, відповідно до яких, зокрема, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Розірвання договору у односторонньому порядку не допускається. Встановлено, що реєстрація оспорюваних угод про припинення дії договорів оренди суперечить вимогам статті 203 ЦК України, загальні вимоги додержання яких необхідно для чинності правочинну - волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Результати проведених експертиз суд першої інстанції вважав належними та допустимими доказами, оскільки предметом дослідження були ті ж самі спірні угоди про припинення договорів оренди, дослідження проводилося офіційною спеціальною державною експертною установою, в межах досудового розслідування офіційно зареєстрованого кримінального провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до висновку експертів предметом дослідження під час проведення експертизи були оригінали оспорюваних угод про припинення дії договорів оренди землі, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні від 11 березня 2016 року №12016050230000430. Висновки експертизи не викликають сумнівів в їх правильності, є обґрунтованими, оскільки експертизи проведені компетентною судово-експертною установою, експертів попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Експертиза зроблена на підставі наданих оригіналів документів та узгоджується з іншими матеріалами справи.
ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2016 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «АФ «Каравай», а у разі відсутності підстав для ухвалення нового рішення - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів, зокрема на підставі висновків експертизи, зроблених у кримінальній справі, яким не надавалась оцінка судом у іншій справі, вирок суду відсутній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «АФ «Каравай» просило касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в Перейти до повного тексту