Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 701/129/17-ц
провадження № 61-21195св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Дзензелівська сільська рада Маньківського району Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2017 року в складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Ювшина В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про перерозподіл спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем ОСОБА_6 за законом і заповітом та прийняла спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після того, як позивач дізналась про те, що ОСОБА_6 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) в межах території Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, вона звернулась до сільської ради із заявою про оформлення спадщини.
Листом сільської ради від 30 березня 2016 року позивача повідомлено про те, що спірну земельну частку (пай) визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади с. Дзензелівки на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 03 березня 2015 року.
31 березня 2016 року Дзензелівською сільською радою Маньківського району Черкаської області видано довідку № 298 для оформлення спадщини, згідно з якою ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом.
Постановою нотаріуса від 08 липня 2016 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну частку (пай) у зв'язку з тим, що позивач не подала заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
ОСОБА_4 вважала, що вона є такою, що прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, заяву про відмову від спадщини позивач не надавала, інших спадкоємців немає, що є підставою для оформлення спадщини за законом.
Проте оформити право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі неможливо, оскільки майно переоформлено на відповідача.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила перерозподілити спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, зокрема стягнути з відповідача грошову компенсацію в розмірі 561 81,67 грн вартості спадкового майна - земельної частки (паю), належної ОСОБА_6 згідно з сертифікатом серії НОМЕР_1 від 05 вересня 1996 року на право на земельну частку (пай) площею 2,12 умовних кадастрових гектари в межах Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2017 року в складі судді КалієвськогоІ. Д. позов задоволено.
Перерозподілено спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, шляхом стягнення з бюджету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області на користь ОСОБА_4 грошової компенсації в розмірі 56 181,67 грн вартості спадкового майна - земельної частки (паю), належної ОСОБА_6 згідно з сертифікатом серії НОМЕР_1 від 05 вересня 1996 року на право на земельну частку (пай) площею 2,12 умовних кадастрових гектари в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради, виданого на підставі рішення Маньківської районної державної адміністрації від 31 липня 1996 року № 247, зареєстрованого 05 вересня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 9.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 є такою, що прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_6 Оскільки майно виявилось переоформленим на відповідача, суд дійшов висновку про необхідність перерозподілу спадщини грошовою компенсацією вартості спадкового майна.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2017 року рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 після відкриття спадщини протягом шести місяців не зверталась до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а саме на право на земельну частку (пай), ОСОБА_4 не входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_6, отже, не має права на її перерозподіл.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми цивільного законодавства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що згідно із заповітом від 30 січня 1986 року ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_4 належний їй на праві власності будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області.
Згідно з рішенням Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 15 грудня 1998 року № 19/ХХІІІ позивачу виділено земельну ділянку, що розташована біля будинку